Біль — це фізика. Страждання — це вибір.Будда був не лише містиком, а й першим в історії когнітивним психологом. Одно разу він поставив учням запитання, яке досі ламає мозок людям, що звикли скаржитися.— Якщо людину поранять стрілою, чи боляче їй? — Звісно, боляче, — відповіли учні. — А якщо слідом встромити в ту саму рану другу стрілу, біль посилиться? — Безсумнівно. Це буде нестерпно. — Так ось, — сказав Будда. — У житті ми неминуче отримуємо першу стрілу. Але другу ми завжди випускаємо в себе самі.Перша стріла — це факт. Вам нахамили в транспорті. Упав курс валют. Заболіла спина. Пішов дощ, коли ви без парасольки. Це реальність. Вона нейтральна, хоч і неприємна.Друга стріла — це ваша реакція. «За що мені це?», «Вічно я в усьому винен», «Тепер увесь день зіпсований», «А раптом стане гірше?».Перша стріла завдає болю тілу або его. Друга стріла — це ментальна жуйка, якою ми роздираємо рану. Ми прокручуємо неприємний діалог перед сном, знову і знову переживаючи приниження. Ми боїмося майбутнього, якого ще немає.Парадокс у тому, що від першої стріли ухилитися майже неможливо. Світ хаотичний. Але другу стрілу тримає ваша власна рука.Практика: Щойно відчуєте укол злості, образи чи страху, скажіть собі: «Стоп. Це перша стріла». Зафіксуйте факт. Не діставайте лук, щоб вистрілити вдруге.Суть: Перестаньте бути власним катом. Однієї стріли цілком достатньо.