і рибку зʼїсти, і книжку почитати

Великий книжковий розіграш! Буде 11 переможців😳Нарешті я зібрала для вас багацько неймовірних призів і запускаю розіграш книжок українських авторок та авторів з автографами! Отже, у моєї мами є притулок для котів, де вже живе понад 200 котанів (частина евакуйована з прифронтових міст) і 8 собак. Щомісяця на них утримання притулку йде понад 60к грн. Тому я організовую збір з доволі амбітною як для мене метою — 30к грн (якщо вдасться зібрати більше — це буде просто чудово ✨). 🧡За донат кратний 100 грн ви зможете виграти одну з наступних книжок: Батьковбивця, Земля молодих, Таємний спадок. Братство, Сонцекрес, Найкраще «найгірше», що могло статися, Грімзнащо, Дея та всі її прокляття. 💚За донат кратний 200 грн ви зможете виграти один з комплектів книжок: Блакить та Мерехт, Хранителі корони та Ціна могутності, Неріздвяна історія та Убивство на поромі. ❤️А за найбільший донат ви отримаєте одразу 3 книжки від Юлії Нагорнюк з її автографами та автографами співавторки.Донатить можна сюди✨Буду дуже вдячна за допомогу та репости🤍 Ну і чим більше донатів, тим більше шансів перемогти✨

СексіііііііЩе одна новинка від Вавилонської, яку вже можна придбати на арсеналі, де мене нема👁️🫦👁️ Голлівуд, 1930-ті. Кіно стає втіленням американської мрії: в одну мить нікому не відомі, але сповнені амбіцій люди з вулиці стають знаменитостями — впізнаваними й багатими. Але сяйлива індустрія має й інший бік: боротьба за місце під світлом софітів сповнена падінь, зрад і зневіри.Молодий художник Тод Гакет працює на кіностудії іпише картину «Спалення Лос-Анджелеса», чомувіддається з великою пристрастю. У заможних районах і нетрях міста він зустрічає прототипів свого епічного полотна: фатальну красуню Фей Грінер, її батька Гаррі — актора-невдаху, соромʼязливого, доброго, спраглого кохання й неврастенічногоГомера Сімпсона, рішучого ковбоя Ерла Шупа, задерикуватого карлика Ейба Кʼюзіка та інший люд, що шукає у «каліфорнійському раї» грошей і слави.У «Дні сарани» Натанаель Вест створив оповідь про двоїсту природу будь-якої мрії, на шляху до якої можна як піднестися до висот, так і зірватися убезодню.

«Згодом, вдивляючись в обличчя наших відвідувачів, чуючи окремі їхні репліки, я зробив висновок, що далеко не всі з них вірили у виплату казкових відсотків од новозеландської нафти (та й узагалі в наявність самої тієї нафти),проте бажання йти воднокроч із часом— тобто віддати свої останні заощадження, щоб животіти й бідувати, як усі, розділивши долю свого під’їзду, своєї вулиці, своєї країни, — було сильніше за будь-які логічні аргументи» «Кожна людина має найкращу для смерті мить, і ця мить рідко збігається з часом фактичної смерті. Це коли вичерпав до дна діжку з написом «сенс мого існування» й опісля змушений діставати звідти самі антисенси. Григорієві здалося, що свою ідеальну смерть він уже проґавив: йому варто було пару років тому красиво розкинути руки на своєму улюбленому пагорбі й сконати від тромбу в серці чи від аневризми головного мозку» Такі тут весело-невеселі реальності буття від 60х до 2000х років. 200 сторінок, і наче читається, але чогось не вистачає. Ну до чогось всі ці людські історії мають вести? Хоч до емоції якоїсь, хоч до сплетіння подій? «Пʼять поглядів на весняний вогонь» Олег Поляков

Хто пропустив розпаковку? А я не горда і наполеглива, тому покажу цю красу від нового українського видавництва Beagle ще і тут💚🩷«Вибір Елоїз» Олени Мулик. Перше — такою увагою до деталей у оформленні я щиро сподіваюсь, що така ж увага була до наповнення. Друге — роман-мандрівка про шалену молодь ВЖЕ звучить кайфово🐸На запрошення подруги двадцятирічна Елоїз вирушає на зимовий відпочинок до альпійського курорту Вальхензее. Ця подорож за тисячу кілометрів від рідного Львова докорінно змінить її життя. Мріючи спекатися минулого, Елоїз шукатиме свободи і здорових стосунків. А за пів кроку до мети збагне, що знов у пастці.Роман «Вибір Елоїз» — це багатогранний портрет молодості з її безладом почуттів, підпаданням під впливи, спробами втечі від усіх і від себе. Це дослідження стану, снепшот реальності, навколосвітня подорож у відчайдушних пошуках любові. Це строката мозаїка далеких міст і близьких стосунків, це досвід, з якого Елоїз зрештою вибудовує себе. 22 травня о 16:00 відбудеться презентація книги з авторкою. Зустріч буде модерувати засновниця DIVOCHE.MEDIA Оксана Павленко. 📍22 травня о 16:00 у просторі MLYN (Київ, вул. Спаська, 36/31)

Пару днів назад дочитала «Проєкт «Аве Марія»»Не фанатка наукової фантастики, і навіть здається, що це загалом моя друга прочитана книга, де є політ у космос. Але я була ДУЖЕ ексайтед прочитати саме цю.Для мене книга виїхала на моральних дилемах і взаємодії з іншопланетною формою життя, особливо як вона вибудовувалась для хоча б мінімального порозуміння.Якщо трохи подумати про це - автор точно знав, що робить, коли задумав Рокі саме таким візуально та емоційно. Якби це був настільки ж розумний і вмілий організм, але виглядав як щось огидне і велике…. ю ноу…Замість захвату і страху перед його розумом і навичками, моя реакція була «утібозє хто тут у нас такий розумничок», шо приховувати🌟 Але це легеньке паразитування на людській чуйності до необізнаної ніжної малечі, яка більше нагадує домашнього улюбленця, я пробачаю🌟 Бо якраз він і був моїм основним стимулом читати це. АЛЕ Я НЕ ПЛАКАЛА ХОЧА ЧИТАЛА ЦЕ ЩОБ РОЗБИТИ СЕРЦЕ АЛЬОЩо ще сподобалось: мікс розділів з подіями на кораблі і спогадів про те, що до цього призвело, які поступово повертаються до ггТак, тут є росіяни, такий вам трігер ворнінг. З однієї сторони бісить, а з іншої було б дивно, якби їх не було, коли перед загрозою вимирання планети об’єднались всі найкращі технології та вчені всіх країн світу для підготовки космічної місії. Ну, і зображені вони переважно як холодні і дивні люди. Початок інтригував, сторінки летіли тільки так, середина просіла, останні сторінок 100 не могла відірватись, хвилювалась. Але це якраз і було за рахунок пришвидшення оповіді під кінець, бо до цього я нудилась. І ще я не вірила у його сум за друзями. Типу ти навіть не памʼятаєш, що ви пройшли разом, про шо мова. До цієї лінії та цих людей я була абсолютно байдужа. До речі, тонни деталей (переважно доцільних, не сперечаюсь), але нуль згадок про волосся. Типу, він же мав якось стригтись/бритись? Загальні враження позитивні, але мінус бали, бо за цю кількість сторінок можна було б змусити мене хоч трохи поплакати!!!!! 7/10На тижні нарешті дивитимусь фільм, ура!!#дівідгук

Я ненавиджу напис «засновано на реальних подіях» у «Тернових прикрасах». Я ненавиджу останнє речення і те, що воно означає.Всі події - суцільний жах, який викликає злість і розпач. Але вони не стаються, їх творять люди навколо, і найсумніше, що це вибори, яких можна було уникнути.Оповідь у 80-90-х роках від імені дівчини з Туреччини, яка живе з батьком та купою сестер і братів у маленькому містечку.Текст правда красивий і болючий. Часто відчувалось дереалізація героїні, а її оповідь повна метафор влучніших, ніж детальні описи. Мені хотілось кричати за неї, бунтувати за неї, достучатись до оточуючих, які зводять все до норми. Зробити хоч щось, бо її страх і жах перетворився на частину побуту, з якою звиклись усі. Тут суспільні норми ламають жінок і роблять жахливими чоловіків, адже «так прийнято».Світ зачиняється переді мною, він не знає мене і не звіряється мені, сліпій плямі. У голові я веду облік покупок і витрат, закуповую мир.…Я рахую власними одиницями вимірювання. Найменша одиниця — це удар. …Дівчата крадуть материні тернові прикраси. Седа носить мій браслет, він має темний відблиск, занадто темний для неї. Селін встромила у волосся мою діадему. Вони переїжджають. Багато про переживання життя на чужині: спроби зрозуміти менталітет, зберегти ідентичність, мову, звичаї. Тоді я кидаю дітям під ноги турецькі слова, викладаю сходинки із цього каміння, будую їм шляхи, нанизую турецьке речення до турецького речення. … Мої діти віддаляються від мене, вони сильні плавці. Насправді давно не відчувала стільки обурення і злості, коли читала книгу.7/10#дівідгук

«Хоч уявляєте, скільки книжок про жінок з’являється протягом одного року? А хоч уявляєте, скільки з них написали чоловіки? Чи знаєте, що ви, мабуть, найбільш обговорювана тварина у всесвіті?»«От я впевнена і допитлива, вирушила на пошуки правди. Тема статі — тобто жінки — також приваблює приємних есеїстів, легковажних романістів, молодих чоловіків зі ступенем магістра, чоловіків без жодного ступеня, а також чоловіків, які не мають жодних очевидних кваліфікацій у питанні жінок, окрім того, що вони не жінки.»«Протягом усіх цих століть жінки служили дзеркалом, що володіє магічною та чарівною здатністю відображати постать чоловіка вдвічі більшою, ніж насправді. …Ось чому Наполеон і Мусоліні так категорично наполягають на неповноцінності жінок, адже якби вони не були неповноцінними, то зникла б їхня збільшувала здатність. І це також пояснює, чому чоловіки так не спокійно реагують на критику, висловленою жінкою. Як же чоловік може продовжувати вершити суди, цивілізувати тубільців, встановлювати закони, писати книги, елегантно одягатися та виголошувати промови на банкетах, якщо він не може бачити себе за сніданком і за вечерю принаймні вдвічі більшим, ніж насправді?»«Власна кімната», Вірджинія Вулф, 1929

Чесно, якби не клуб, не читала б далі «Царівну». 260/380 сторінок. Я не бачу тут жодної феміністичної тематики, крім фраз про те, що вона не збирається виходити за між, бо так типу треба. Тільки «ой а чого від так сказав, а що він про мене думає?», «ой яка я нещасна і нікому не потрібна», «ой а моє сонце зайшло, коли він поїхав», «ой він мене образив». Ай донт гів е фак!!! Її самосприйняття часто змінюється залежно від думки чоловіка. Не знаю, можливо, фемінізм у цьому творі полягає у тому, щоб змусити мене захотіти СМЕРТІ ЦИМ ЧОЛОВІКАМ, БО Я НЕ ВИТРИМУЮ ВЖЕ ПРО НИХ ЧИТАТИ????Каже «Ніколи я не відчувала так виразно, як в цій хвилі, які байдужі мені всі мужчини».А через ПʼЯТЬ СТОРІНОК знову роздумує про свої почуття до цих мужчин і їхні вчинки/слова. Знаєте, якби ще письмо чіпляло, але ж ні, жодної краси не бачу, жодних думок, які хочеться зберегти, хоча краса тексту мені часто здатна компенсувати все інше. СумноЯ люблю любовні приколи, один з моїх улюблених творів-Невеличка драма)) Але мені таке подобається коли:1. Про це пишуть красиво2. Не презентують гіперфіксовану на чоловіках героїню як персонажку, яка «закладає» феміністичну революцію.#дівідгук

Прочитала «Країну снігу» від Нобелівського лауреата Ясунарі Кавабата. Головний герой Шімамура - багатий і освічений чоловік (непо бейбі з успадкованими грошима), який має дружину та дітей, але раз на рік приїздить з Токіо до віддаленого маленького міста серед гір і снігу. І все через гейшу, до якої має певні почуття (цікавість/ненависть/любов?). Вона змушена заробляти на життя, розважаючи гостей містечка. Жіночі життя тут використовуються згідно чоловічих бажань. «В її очах проглядало не гордовите невдоволення вигнанця, приреченого животіти в шляху й провінції, а покірність людини, що колись плекала марні надії» «Шімамура звик шукати ласки тільки в таких жінок, що не залишали в нього відчуття провини.» Дізналась, що твір побудований на mono no aware - японська ідіома, яка позначає естетичне відчуття швидкоплинності речей, ніжного смутку, який повʼязаний із тим, що деякі речі закінчуються, і глибоку тугу через те, що цей стан є реальністю життя, і цю швидкоплинність не змінити/не зупинити.У творі краса невідʼємна від цієї її непостійності. Новела не про кохання, а про неможливість тривалого звʼязку. Повільна, тиха, меланхолійна і насичена символами. Дуже атмосферно описується побут та творчість: класичні пісні, інструменти, тканини. Зима з високим снігом біля гір тут як окремий персонаж.Чого мені не вистачило: моральних питань щодо вибору. Дивно, що про мрії жінки, яка змушена бути гейшею, згадано тільки поверхнево, а ситуація зі зрадами взагалі не піддається обговоренням/роздумам. 7 за красу і атмосферу#дівідгук

Ви можете засуджувати Тірнан, але вона обрала провести зиму у закритій хаті з трьома гарячими потними мужиками, які приносять їй їжу, дрова, і готові, як останні тварини, кидатись на всіх, хто подивиться на неї. Можливо, вона зрозуміла це життя краще, ніж всі ми🥴🥴😂😂😂Якщо чесно, я розумію, що ніколи б не взяла читати цю книгу. Але це абсолютно новий експіріенс, коли читаєш це з кимось. І виявилось, що це не дарк роман. Це просто відбірна крінжова порнуха із ситуаціями, які б ніколи нахєр не могли б відбутись у реальному житті, я тупо не вірю ахахахДівчина приїжджає до зведеного дяді, якого не знала раніше, після самогубства обох батьківДо вашої уваги, цитати:- У тебе красиві руки. У твого батька теж такі були- У мого тата були такі….Ну, тепер він мертвий.Я б не хотіла, щоб вони витріщалися на мене в білизні. На людях- Ось що ми робимо, щоб пережити зиму, Тірнан. Це те, що робитимеш і ти. - З ними, чи…?- Вмієш їздити верхи?- На конях чи…?А труси знімати?-Тебе колись цілували? В інші місця окрім рота?