виправдовуватися за свої вибори й чекати чужого схвалення - шлях в нікудидекілька років тому я боялася бути собою. мені здавалося, що я маю відповідати очікуванням інших, щоб вони не пішли з мого життя. я боялася здатися "не такою" або "неправильною".факт : ще зі школи і до кінця універу я жила в такому вайбі. через це у мене були емоційні залежності від інших людей, на яких я дивилася через призму своїх ілюзій. я не хотіла бачити правду і те, що ці люди насправді не такі, якими я їх "намалювала" собі в голові. я просто боялася стикнутися з розчаруванням і болем. але я не усвідомлювала, що боятися розбити ілюзії і жити в них – це вже біль, який постійно руйнує тебе, а ти цього не помічаєш.як я вийшла з цього? почала бути не зручною. так, спершу це страшно. здається, що через це всі з тобою припинять спілкування. і ти залишишся на самоті. але чи не це ключ до свободи? навчитися почуватися щасливо наодинці із собою? не потребувати, щоб інші закрили твою порожнечу? виходить, що один з головних кроків до легкості і життя в любові й свободі - це знайти джерело щастя всередині себе. не в інших. чому? тому що так ти зможеш бути щасливою людиною не "мить, яка швидко промайне", а "кожну секунду". тому що в моменти суму ти будеш згадувати, що у тебе є щось (своя справа, хобі, бізнес, ідея, шлях до мрії, шлях до себе), що тебе надихає незалежно від обставин. і це "щось" - це те, в чому ти можеш максимально проявитися світу.як же знайти це джерело щастя всередині? пробувати. шляхом помилок і невдач. а перед цим знайти сміливість для 1-го кроку, щоб піти в страх. тому що цей страх буде завжди. це індикатор, що вам туди треба.факт : 2 роки тому я сиділа в парку біля дому і максимально нервувала від того, що зараз я маю скинути сторіс в інст, що я починаю займатися SMM, мені було дуже страшно, що ж скажуть знайомі тощо, але попри це я просто взяла і скинула. і почала висловлювати те, в чому відчуваю себе спеціалістом. почала вести блог (на той момент про смм) і почала працювати з людьми. і потім страх зменшився. я стала більш сміливішою. і почала з часом шукати ще справу, яка буде на 100% моєю. я не збиралась робити так, як хоче хтось. а просто вчиняла так, як підказує внутрішній голос. і через місяці спроб зрозуміла, що блог про ментальне здоров'я – це те, що відчувається як точно моє. висновок : якщо ти будеш довіряти собі – ти зможеш жити в легкості і свободі; якщо ти будеш вчиняти так, як нав'язали інші – висока вірогідність жити в апатії, незадоволенні, сумнівах...а потім у 80 років зрозуміти, що життя прожила не так, як хотіла, тому що не слухала себе.моя книжка-посібник – твій 1-й крок до себе