Ми були тими журналістами, яким Предстоятель дав перше інтерв’ю після його Інтронізації на кафедру київських митрополитів. Пам’ятаємо, тоді від нього чекали чітких управлінських рішень. Але він не збирався нікого скеровувати, натомість кожному давав час і простір для внутрішнього та духовного зростання.Наскільки ми духовно зросли і якими християнами стали — кожен нині бачить на власні очі. Здається, і критикують Блаженнішого за те, що не дотиснув, не надавив, не наполіг. Але ми бачили, Хто іще так робив. У Євангелії. Саме тому і йдемо досі за своїм Предстоятелем.17 серпня виповнюється рівно 11 років від дня возведення його на Митрополичу кафедру. Хай Господь дає нашому Архіпастирю многая і благая літа.***«Як пастир, я маю думати і про тих, хто заблукав, але насамперед маю піклуватися про тих, хто в лоні Церкви. У нас часто буває: в лоно Церкви загнав, як у концтабір, закрив ворота і пішов інших шукати, а ці тут гинуть від голоду.Найперша задача Церкви – піклуватися про тих, хто в неї є, щоб вони почувалися добре, щоб зростали духовно. Нас багато, і всі ми перебуваємо на різних рівнях духовної досконалості. Задача священика — зрозуміти, на якій сходинці в духовному відношенні знаходиться людина, і допомогти їй піднятися на сходинку вище.Головна задача Церкви – допомогти тим, хто всередині огорожі церковної, ставати кращим. А потім уже, якщо ще лишається енергія, ловити тих, хто бігає по пустелі…»Блаженніший Митрополит Онуфрій: «Бог покликав мене, і я пішов»