​​Прочитала невеличку книгу від українського автора «

Звір для Діни». Одразу скажу, що це не зовсім фантастика, просто герої дуже забобонні. Це сюжетно проста і дотепна історія про Київ ХІ ст.

Найбільший її нюанс – цільова авдиторія, бо книгу позиціонують як підліткову, але написана вона доволі стилізованою мовою з купою архаїзмів, а зноски подекуди займають пів сторінки. Читати треба повільно та вдумливо (і бажано орієнтуватися в історії та скандинавських сагах).⚜ Автор запакував у текст багато різного. В основі сюжету скандинавська сага, де фігурує Ярослав Мудрий. Вона оповідає про опального конунґа – Гаральда Суворого, який сватався до княжої доньки і навіть залишив своє золото на зберігання в Києві. Олексій Гедеонов зробив із цього власну історію, в якій Ярослав Мудрий вирішив намахати майбутнього зятя на гроші і замовив у золотаря фальшивки. А головна героїня про це випадково підслухала.

🕯

Ще одним реальним фактом, на якому базується книга, слугують археологічні розкопки 2017 р. на Подолі, де знайшли форми для вироблення фальшивих монет. Тож завдяки поєднанню саги і розкопок з’явилася історія про допитливу дівчину Діну, яку хоче вбити князь, і яку переховує рідня (князь і їх би вбив, але за іронією долі ця рідня – золотарі, що мають зробити фальшивки).⚜ Головна героїня – 12-ти річна Діна – стикається зі свавіллям Ярослава Мудрого, потерпає від його балуваної доньки, а також втрапляє в пригоди зі своїм однолітком – простодушним княжичем Хольті (на скільки зрозуміла – це майбутній батько Мономаха, бо автор сміється, що в хлопця вічна проблема з шапками). Сама ж Діна змальована вертлявою чомучкою (іноді мені здавалося, що їй удвічі менше років), яка любить страшні історії. І тут перейду до того, що мені не дуже зайшло.

🕯 Страшні історії у «Звірі для Діни» можна назвати повноцінним персонажем. У кожному розділі (буквально) Діна просить когось розказати жахастик. І їй розказують. Жахастики, до речі, - це ще один пласт відсилок, бо є ретелінгами билин і казок. Я впізнала переспів «Фініста ясного сокола» і нагуглила давньо ісландську «Казку про весільного гостя». Є відсилки і до історії Русі (наприклад, про волхва Хельгі, що вбив Гаскульдіра – явно про Віщого Олега, Аскольда і Діра). Це робить структуру книги однотипною і передбачуваною: трохи основного сюжету, забобонний діалог про нечесть, страшилка для Діни.

🟨 Отже, з одного боку, маємо сюжет для підлітків, з іншого – текст, розрахований на вдумливого читача з певним бекґраундом. Авторська мова стилізована, багата рідковживаними словами, а кількість відсилочок зашкалює. В мене залишився гештальт, бо не нагуглила, що то за німецька місцина, де були зображені «желва і когут», звідки походить рід Діни за матір’ю. Та попри все книга залишила приємні враження головоломки, вона глибша, ніж здається на перший погляд.

🟨 Книга вийшла у видавництві «АССА».

В ній багато ілюстрацій, цікавий дизайн обкладинки (там окремі елементи мають лакування, але незвичне, «у цяточку»). Не жалкую, що прочитала.