Читаю зараз фантастику від автора-дебютанта. Поки подобається, не счуваюся, куди час летить. Міцний вайб для тих, чиє дитинство припало но 90ті. Десь 2030ті. Диктатор помер, ЗСУ відбили практично всю лднр. Що не відбили, огородили стіною за завітами Яценюка.Герой приїздить у рідне задуп'я на Луганщині, де не був був багато років. Він пам'ятає депресивний спальник, де шахтарі говорили в банкомат своє прізвище, а діти бігали митися у шахтарську лазню, бо лише там була гаряча вода. А замість цього бачить відбудоване місто з лампочками на деревах і купою кав'ярень.Є моменти трилера і горору, бо схоже луганські шахтарі повторили подвиг гномів із Морії. Є гумор, 50 відтінків політичних поглядів, різні жаргони (військовий і мєнтовський дуже колоритні).Дратує тільки, що кожного персонажа автор описує схожим на якогось актора. Бо в мене жодного знайомого схожого на актора, а тут ціле місто: від Джоні Деппа і Коліна Фаррела до когось із "Піймати кайдаша".Попереду трохи більше 200 сторінок. І буде відгук.