30 березня пам’ять преподобного ОЛЕКСІЯ, ЧОЛОВІКА БОЖОГО (411). 🟢Угодник Божий народився в ІV столітті і походив із заможної римської сім'ї благочестивих християн. Для свого сина батьки обрали наречену зі знатної родини.🟢У ніч після заручин Олексій, залишився зі своєю нареченою наодинці, віддав їй обручку, вмовивши її залишатися у чистоті дівства. Після цього він полишив рідний дім і відплив на судні на Схід. У Едессі святий роздав нужденним залишки майна, одягнувся в простий одяг і став жити як жебрак. 🟢Упродовж наступних сімнадцяти років праведник жив милостинею, харчувався тільки хлібом і водою, а всі ночі проводив у молитві. Через деякий час чутки про подвижника поширилася по всій Сирії. Збентежений всенародною повагою угодник Божий потай втік із міста і повернувся у свій рідний будинок.🟢Батьки не впізнали в ньому втраченого сина, бо обличчя блаженного змарніло за роки життя в жебрацтві. Вони дозволили йому залишитися у їхньому домі. Святий Олексій жив у коморі під сходами. Найбільш важким випробуванням для нього було чути ридання своєї матері і нареченої, які продовжували його оплакувати. 🟢Так минуло ще багато часу. Одного разу в 417 році на Літургії голос Господній вказав вірянам: «Шукайте чоловіка Божого, щоб він помолився про Рим і про народ його». Наступного четверга той же голос вказав прочанам: «У будинку Евфіміана чоловік Божий, там шукайте». Священики марно розпитували про це Евфіміана (батька святого), однак він нічого не знав про праведника, що живе в його будинку. 🟢І лише згодом слуга розповів Евфіміану про подвижництво преподобного Олексія. Чоловік, поспішив повернутись до свого будинку, однак вже не застав святого серед живих. Обличчя покійного сяяло, а в руці у нього був пергамент. З надпису на ньому присутні дізналися про те, ким насправді був чоловік Божий.🟢Благодатне тіло Олексія було поставлене для прощання на площі, і від мощей його звершувалися численні дива зцілення.