16 лютого – пам’ять святого рівноапостольного МИКОЛАЯ, архієпископа Японського (яп. 日本の聖ニコラウス)🟡Святий народився у 1836 році в сім’ї диякона і походив із невеличкого села поблизу Смоленська. Відмінно закінчивши місцеву семінарію, юнак продовжив навчання в Санкт-Петербурзькій духовній академії. Завершуючи богословський курс, він виявив у собі покликання Господнє — проповідувати істину віру іншим народам.🟡У віці 24 років угодник Божий приймає чернечий постриг, після чого за власним бажанням був призначений для духовної місії в Японії. Прибувши на місце свого служіння в місто Хокодате, отець Миколай невдовзі зрозумів, що у цих краях звичаї були далекі від християнських, а також формально було заборонено проповідувати Христа, що мало сприяло благій справі. 🟡Проповідь християнства в Японії тривалий час каралася смертною карою. «Японці дивилися на християнство як на шкідливу секту, до якої можуть належати лише запеклі злочинці» , — розповідав архієпископ Миколай.🟡Першим японцем, який прийняв Православ’я, став синтоїстський священник, що спочатку хотів убити святителя. Але, докладніше ознайомившись із християнським ученням, синтоїст відмовився від свого наміру, довгий час провів у бесідах з отцем Миколаєм і згодом став першим християнським священником-японцем. Це сталося через 4 роки після прибуття святителя Миколая (Касаткіна) до Японії.🟡Довгих 8 років блаженний вивчав країну, народ, мову та місцеві традиції. За цей час лише двадцять японців охрестилося. У 1871 році розпочалися гоніння на християн, багато з них були піддані переслідуванням. Через два роки, коли гоніння дещо зменшилися, подвижник приступив до будівництва в Токіо храму, а потім духовного училища.🟡До кінця 70-х років при місії в місті налічувалося більше 4 тисяч православних вірян, діяло 4 училища, став регулярно видаватися журнал «Церковний вісник». Богослужіння і викладання проводилося рідною мовою. Стали видаватися духовно-моральні книжки.🟡У 1880 році святого звели у єпископа Токійського. Святитель Миколай із ще більшою завзятістю звершував свої апостольські труди. Він завершив будівництво собору Воскресіння Христового, а також взявся за новий переклад богослужбових книг та Святого Письма.🟡Після плідного служіння на ниві Христовій святий владика мирно відійшов до Царя Небесного на 76-му році земного життя. Похорон відбувся при величезному скупченні людей — як християн, так і інших японців та іноземців. Навіть японський імператор Мейдзі надіслав вінок на похорон святителя, вперше виявивши таку честь іноземному місіонерові.🟡Святий Миколай залишив після себе собор, 8 храмів, 175 церков, 276 парафій, одного єпископа, 34 ієреїв, 8 дияконів, 115 проповідників і 34 110 православних вірян у Японії, заклавши міцну основу Японської Православної Церкви.🟡Не лише православні шанували пам’ять великого пастиря — вся Японія знала й почитала святителя. Навіть через 58 років після його кончини, коли під час канонізації віряни хотіли перенести його святі мощі до собору, їм цього не дозволили, сказавши, що святий Миколай належить усьому японському народові, незалежно від віросповідання, і його останки мають залишатися на народному кладовищі. Таким чином, мощі рівноапостольного Миколая й донині спочивають на кладовищі Янака.