​​🦀

Якщо орбіти в точки Лагранжа L4/L5 мають гравітаційні колодязі, то, мабуть, в них накопичується так багато космічної пилі, що й троянців як слід не розгледиш. Або ж навпаки?

Точки Лагранжа L4 та L5 у системі двох масивних тіл (наприклад, Сонце-Юпітер) є положеннями рівноваги у так званій обертовій системі координат, де гравітаційна сила обох тіл та відцентрова сила взаємно врівноважуються. Це зумовлює здатність L4 та L5 утримувати великі тіла, зокрема астероїди, у стабільних "троянських" орбітах протягом мільйонів років

Об'єкт, потрапивши в гравітаційний колодязь, без зовнішніх впливів навряд чи зможе його покинути. Для астероїдів, що перебувають у таких зонах, це означає, що вони залишаються там стабільно протягом тривалого часу. Але космічний пил швидко отримує цю допомогу

Через малу масу та велику площу поверхні космічного пилу негравітаційні сили чинять на нього значно більший вплив, ніж на астероїди. До таких сил належить: тиск сонячного випромінювання, який змінює траєкторію руху, ефект Пойнтінга-Робертсона, що поступово зменшує орбітальну енергію і спричиняє спіральне зближення з центральним тілом, а також сонячний вітер, який взаємодіє з мікрочастинками і викликає додаткові збурення

Хоча гравітаційно-центробіжний баланс для пилу формально зберігається у точках L4 та L5, навіть незначні негравітаційні збурення здатні змінити його орбіту на величини, що перевищують глибину стабільного колодязя

Таким чином, вони залишають зону стабільності за часовий масштаб від тижнів до місяців, що набагато менше, ніж для астероїдів

#Всесвіт_на_пальцях