📆 Перша прочитана (бо є ще дослухана) у червні — 8 горорних оповідань, і не просто горорних, а тісно зв'язаних із війною. Рівно половина — прекрасні, решта так собі. "ПТАХИ У ПІТЬМІ" збіркаБілка, 2026, 200 стор.⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️❎ Спочатку про ті, які не зайшли, аби завершити чудовим. "Повнобарв" Павла Дерев'янка та "Незвані" Ліра — виглядають зайвими в збірці горору, до "мілітарного", звісно, претензій нуль. ❎ "У темряві" Брильової та "Ні про що не питайте в Аліси" Мартинюка — майже дитячими. Особливо друге: на кінцівці в мене очі закотилися так, що я побачила власний гіпофіз. А першому не вистачило редактури 👀 — русизми і побудова речень така, що "хто на ком стояв"© зрозуміти тєжко.

✅ Тепер про прекрасні. Я довго думала, у якому порядку їх розмістити, але так і не змогла вирішити, що краще, тому нехай товпляться всі на першому місці 💀 💕 "Позиція "Монах", Дімка Ужасний — працює зразу на кількох рівнях жасного і дійсно змушує нервувати.

💕 "Мурашині гнізда", Валерій Пузік — майже меланхолійний горор, а сама тональність часто звучить в прозі Пузіка, тож досить впізнавано.

💕 "Межа" Федір Рудий — підіймає питання вибору навіть після смерті. Дуже добре зроблено.

💕 "Кілзона", Геннадій Кац — оце, мабуть, таки найкраще, нмд, в збірці. Горор, що вийшов дуже далеко за межи жанру і грається з читачем не тільки на рівні відчуттів, але й світогляду. Гарний початок червня. Мені подобається.