В тему того, які ми всі офігенні критики художнього мистецтва. Хлоп розмістив в мережі оригінальну картину Моне, написав, що згенерував її за допомогою ШІ і попросив критики: що саме робить це зображення гіршим за оригінал Моне. І понеслось… люди виказували свою цінну думку (єдине що їх все ж таки просили про цю думку), і кожен одразу відчув себе експертом. Вибір кольору в таких місцях, наприклад, фіолетовий навколо листя лілій, здається мені виразно гіршим, ніж у більшості робіт Моне.
Немає імпасто. Моне наносив фарбу товсто. Його листки латаття фізично лежать зверху на полотні — видно гребені, де пензель тягнув, маленькі піки, де пігмент накопичився. Подивіться на листки латаття на вашому зображенні: це гладкі тональні градієнти, що вдають із себе мазки. Звісно. Воно здається менш живим. Воно не має текстури, тих грубих граней, складок, щілин і зморшок, фасків і топології пластичних мистецтв. Тіх тонких, виважених хайлайтів. Версія ШІ — це гранульована пікселізація, і воно виглядає саме так, воно не має тієї безладності людяності.
Як любитель мистецтва-аматор, єдина критика, яку я можу висловити, полягає в тому, що згенероване ШІ зображення не викликає в мене жодних почуттів. Воно не пробуджує емоцій, думок чи подиву. Бо це повна фігня. Оце так просто. Це ж не картина. Ніякого таланту в ній. ШІ треба позбутися.
По-перше, спосіб, у який лілії обведені, наче дитина їх намалювала
Побачила тут