📙 Перша прочитана у відпустці (госпадє дапамажі) книга — душна лекція про расизм, що марно намагається бути психологічним техно-трилером. "ОРЕНДАРІ ТІЛ" Хосе Анхель МаньясЕспанія, 2025, 160 стор. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️🔸

Іспанцю сенегальського походження, який не має освіти, працює різноробом на будівництві і хоча з 3-х років живе в Іспанії, не має легального статусу (як?) терміново треба знайти 30 тисяч євро на лікування сина.

🔸 Єдиний варіант, де можна підняти різко аж стільки грошей — це участь у програмі "Тіло в оренду", і не просто собі звичайний тариф, а спецпослуга, коли ти надаєш своє тіло в оренду особистості, що хоче вчинити злочин.

🔸

Це, звісно, незаконно і потім ти їдеш за грати. Але гроші на лікування сину здобуваєш. ✨ Це було передбачувано, нудно, а посередині я навіть заснула. Головний твіст вгадується надто швидко, а читати метрові маніфести темношкірого пролетаріату з відчутним нальотом комунізму не настільки цікаво, як про це думає автор. ✨ Вся книга написана у формі діалогу двох білих (це важливо) поліціянток та головного героя, після його затримання. Вони ставлять питання, він має відповідати, що робив. З-за цього постає загальний дисонанс: цей самий неосвічений чорнороб-будівельник шарашить сторінкові монологи про несправедливість розподілу майна у суспільстві, про інфантильність та корупції влади, про загальний стан дискримінації та расової сегрегації як бакалавр політології. Не забуваючи при цьому описати, хто в що вдягнений, який стиль архітектури у будинку, куди він вломився і скільки кінських сил в "Ягуарі", який він угнав.

✅ Расизм — це огидно, звісно, ніхто не заперечує, але подавати це відвертими лозунгами під соусом літератури також не варто. В промові Мартіна Лютера Кінга більше художньої цінності, аніж у цих 160 сторінках. #Дафа_не_радить, краще перечитайте ще раз "Дерева" Еверетта, якщо ще не читали.