💔 Вчора я дочитала один детектив і це виявилося настільки єбаніна погано, що у таємному чатику навіть пішла відмовляти людину, що його забронювала, від думки цю книгу таки забрати. але я поки не скажу, що це було, бо мені її ще треба буде спродать на барахолці 💀✏️ Тому за порадою в тому ж таки таємному чатику узяла дитячі книжечки і це виявилося настільки помічне, що я, мабуть, запам'ятаю цей алгоритм на майбутнє: лікуватися після єбаніни поганих книг треба історіями 9+. ✨ "Усього по два" — максимально дитяча книга, з мінімум тексту і купою малюнків, яка розповідає про Голокост. В маленькому гірському селищі десь у Трансильванії живуть дві родини, в яких ростуть Елі та Лулі. Але Лулі вирушає до Америки, а в життя Елі вривається Друга світова війна. ▫️ Якщо вам треба максимально обережно розповісти дітям про Голокост (але не тільки), то це дуже вдала книжечка для цього. ▫️✨ "Літо юного наймита" вже не настільки дитяча, хоча б вже тому, що тут є перше кохання із натяками на тілесність, тобто явно на 14-15+. ▫️Це неймовірної ліричності ода літу, але й праці одночасно, першій закоханості, але без щасливого кінця, і в усе вплетено вірування про духів, що їх століттями передають з покоління в покоління у Латвії люди. ▫️☕️ Книга буквально із смаками, звуками та настроєм і мені після неї гостро захотілося перечитати "Тіни забутих предків", бо от щось якось прям вайбує.✅ Обидві #Дафа_радить, а особливо радить рецепт відновлення настрою після поганих книг 😅