Повідомлення telegram каналу - @daphniablog

Вчора одна інтеліґентна львівська панна написала у ФБ, що хотіла б, аби всі переселенці, навіть проукраїнські, поїхали з міста геть. Чого? Бо вони ходять в гумових шльопанцях і «гарлапанять».
Біля мене на Сихові є містечко для переселенців. Я люблю туди заходити. Я дуже радий, що нікому не спало на думку обгородити його, хоч багатьом львівським інтеліґентним панянками і паничам цього точно хотілося б. Завдяки цьому я можу туди вільно зайти і поговорити з людьми. Я приношу їм книжки, ми розмовляємо про них. Ми говоримо про те, як швидко ростуть їхні діти. Діти допомагають мамам із деякими українськими словами, коли ми говоримо. Діти ходять у школу. Згадують, як їхніми вулицями їхали танки, показують мені малюнки. На малюнках – будинки, люди і тварини, які залишилися там. Я не питаю, що з ними, може, вони й не знають.
Тут багато хто ходить у шльопанцях, але мене впускали досередини в будиночки, я бачив, як вони живуть. Це не погане чи хороше життя, це просто життя. Вони не кажуть про життя: погане чи хороше. Воно є. Виплата держави внутрішнім переселенцям становить 2000 гривень. Словами: дві тисячі гривень. Іра, молода мама, сказала мені, що її не хочуть брати на роботу, коли дізнаються, що вона живе у містечку. Вона живе у містечку, бо її не хочуть брати на роботу.
«Гарлапанить» тут один дядько, Саша, у його хату прилетіло, коли він у ній був, у нього контузія, і він майже втратив слух.
Я знаю, ми травмовані, нас бісить. Я не вимагаю, щоб ми всіх любили, любов – не рукавичка з казочки. Давайте, ми просто собі будемо розставляти прапорці: ось тут наша музика, ми під неї танцюємо, вона дає нам силу. Ось там музику замовляють наші вороги, під неї не танцюємо. Домовились?
© Ostap Slyvynsky