Хотілось би зафіксувати основну думку нашого вчорашнього відео.
Нолан вирішив перетворити історію «Одіссея» на антивоенний маніфест, що цілком доречно в контексті подій в світі, в тому числі подій війни яку ми переживаємо з вами.
Історія героя Одіссея (Метта Деймона) це історія ветерана з ПТСР, депресією, збудженою совістю, який їде додому до дружини.
Основна проблема цього фільму це недоречність і абсурдність перетворення книжного першоджерела Гомера «Одіссея» на історію про хибність війни.
Це те саме що зняти фільм про Дон Кіхота де показати його зваженим, спокійним реалістом, можливо торговцем.
Або показати Антона Чігура із «Старим тут не місце» добрим вбивцею, який ненавидить насильство і вбиває тому що йому треба заробляти гроші на годування 13 котів з якими він живе.

Якщо Нолан хотів зробити антивоєнну, гуманістичну заяву спричаючись на античний сеттінг, то варто було назвати його «Записки ветерана троянської війни», можна було екранізувати наприклад трагедію «Троянки» авторства Евріпіда, або знайти інші першоджерела, наприклад Геродота (особливо враховуючи момент що Нолан прагнув максимального реалізму), раз вже не хочется запарюватись придумуючи сценарій з нуля і ризикувати, що нікого не зацівить така історія.

Але все таки ми бачимо в назві «Одіссей», тому що такий фільм буде легше «продати» глядачу. Навколо нього легше нагнати пафос і ставати в позу «Я художник, я так бачу». Цей факт я вважаю просто культурологічною крадіжкою, ознакою несмака та відсутності розуміння мистецький форм.

Крім того у фільмі є безліч інших слабких сторін, про які ми говорили у відео.

Якщо ви вважаєте цей фільм вдалим і якісним, буде цікаво побачити вашу точку зору що саме вам так сподобалось в цій кінострічці.