Минулого тижня, до річниці відновлення Незалежності, ми на @poroblenopodcast випустили де в чому контркультурну розмову з надзвичайним Богданом Шумиловичем. І що я вам скажу? Що обмаль переглядів, просто непристойно навіть казати, хоча об'єктивно це була мегакайфова тема. У мене вже грішним ділом думки підбираються, може, дійсно якісь тіньові приколи стаються до таких дат, бо таке ж було і з усіма попередніми випусками саме до Дня Незалежності та до тем довкола Майдану. Тому так — це вам заклик піти подивитися і покоментувати, бо випуск правда крутий:https://www.youtube.com/watch?v=5Gbtxd2fDpIА тепер розкажу вам трошки про саму ідею. Почалося все з того, що на презентації книги Філа Пухарева "Це вам не естрада" Ед Андрющенко, Сергій Мартинюк та Альберт Цукренко обговорювали, чому в українців жоден протест не обходиться без пісні. Йшлося навіть про те, що ми в цьому досить унікальні. Спойлер: таки, якщо копнути, то зовсім ні, і пан Богдан у подкасті наводить надзвичайно важливі приклади з Чехії та Естонії. І ось це питання про музичний супровід наших протестів, поставлене Сергієм (він тоді модерував) мимохідь, затягнуло мене, як у кролячу нору. І вибратися з неї мені якраз і допоміг пан Богдан. Нам захотілося подивитися на українську історію крізь призму фестивалів і музики. Як музика впливала на утвердження української ідентичності? Чи могли окремі наші фестивалі ставали предтечами революційних рухів? Зрештою, чому раніше було стільки фестивалів, але ще до повномасштабного вторгнення росіян лишилася щопта, і та пішла у дуже серйозну комерцію? Моє покоління чудово орієнтується в таких назвах, як Шешори, Червона Рута, Трипільське коло і Арт-Поле, Таврійські ігри, ЗахідФест, МазепаФест, Країна Мрій, АнтоничФест (привіт Богдане, Тигро, інші виделківці), Підкамінь, Коктейль Джаз Фест і ще десятки таких назв. Я реально мала друзів, які на початку літа пакували (часто позичаючи) намет, спальник і кілька футболок – і їхали стопом і собаками від одного феста до іншого аж до початку навчання. І так, потім ці люди неодмінно стояли на Майдані – разом з тими ж співаками, які запалювали на сценах посеред поля десь у Черкаській області чи в Карпатах. Ми досі мало рефлексуємо про те, наскільки вагому роль у свідомості молодих українців зіграла фестивальна культура. І це відео – запрошення до рефлексії і ностальгії. Тож подивіться неодмінно, потім ввімкніть ОЕ, Бумбокс, Петриненка та Івасюка і розкажіть, які фестивалі ви відвідували самі та що це вам дало в житті. Всіх обіймаю! (І сьогодні вже буде нове відео, чекайте:))