Джерело
Гриби, гроби і дисертації | 37.Абсолютно шалений і об'єктивно дуже важкий рік.Важкий, бо забрав у ...
548 Охват/переглядів
2026-08-07 15:58
Повідомлення №1790
37.Абсолютно шалений і об'єктивно дуже важкий рік.Важкий, бо забрав у мене найкращого друга (хоча давайте чесно - забрали його росіяни, і вчора саме було 40 днів по Ігорю...). Це найстрашніші новини, з якими я досі не змирилася.Важкий, бо я вже забула, коли спала 5-6 годин, бо працюю я лише тоді, коли Тимур спить. А робота мене сама знаходить, і робота ця не ходить одна:) Саме тому я не маю часу тут розписувати про своє материнство і щиро заздрю тим жінкам, у яких дивовижним чином вдається все це якісно встигати. За цей свій рік я не встигла дописати книгу про Геловін (тому на цей жовтень точно не чекайте), зате встигла якимсь чудом провести лекцію про наших дарувальників у містечку Данфермлін під Единбургом і відвідати український читацький клуб у Лондонському коледжі, де обговорювали мої "Дреди, батли і стіли". Це було надзвичайно круто, бо про те, що я в цей час у Лондоні, знало 2 людини з групи. Рік був сповнений фантастичних пропозицій, і втілення деяких з них (зокрема щодо Витоків) ви побачите ближче до кінця року. І це якийсь абсолютно новий рівень зв'язків, ідей, довіри, обмінів досвідом і планувань. Я дуже радію, що стаю дотичною до таких проектів, але при цьому лишається зрозуміти, як еквілібристськи одночасно бути і достатньою мамою, і класною експерткою, і хоч інколи відпочивати.За рік було викладання антропології в КШЕ, про що абсолютна більшість з вас не знала, бо я банально не мала часу тут повідомити. Завдяки чудовій Тіні Полек я вела семінари за її програмою. І це суцільне задоволення. Я дуже сподіваюся, що все ще попереду. Була поїздка на фольклористичну конференцію до Ісландії (звідки й фоточки з Тимуром). Ба більше - це була перша моя конференція, де я організовувала панель, допомагаючи неймовірній Наталі Безбородовій та Ірині Коваль-Фучило. Ми зібрали фантастичних людей, і я хочу тепер ще і більше!Була також конференція в Тарту, але там за мене доповідав Мішель Бушар, бо туди я не встигала за моїх нинішніх умов дістатися сама. До речі, про Мішеля: я якраз допомагаю йому з книгою про меми війни. Ми пишемо її вже досить давно і нарешті точно видно завершення. Скоро розповім більше.Були записи подкасту Пороблено, і я зрозуміла, що лише про те, як ми з Анею все це менеджеримо, можна було б писати ще окремі випуски. Все це - без жодного гранту, в умовах, коли я з малюком, а Аня ще була вагітна, а тепер з немовлям. Якщо хочете привітати - розкажіть про подкаст, поширте наше відео з Льошею Савченком про каву у кримських татар і трошки докиньте нам на баночку (звісно, лише після того, як задонатили перевіреним волонтерам). Були різні лекції - публічні й не дуже, були інтерв'ю, були дуже класні запросини на телебачення, як оце вчора, коли Тимур на всю країну їв яблучко у мене на руках, поки я розповідала "Сніданку з 1+1" про традиції Спаса.Були чудові прогулянки з малюком та класні поїздки. Я щиро радію, що Тимур з самого малечку так залучений у все те, що роблять батьки та куди їх несе.Було мало зустрічей з друзями, але це ми будемо вже надолужувати наступного року.Я певна, що я забула ще з десяток речей, які мала б тут зараз навіть самій собі пригадати - якраз для того, щоб озирнутися і зрозуміти, які насправді цікаві речі я продовжую робити і в яких умовах. Але для цього треба взяти тепер за правило писати це в кінці кожного місяця, бо пам'ять не та, час не той, бажання радіти не завжди теж те.Дякую всім, хто завжди поруч, хто допомагає рости, ставити нові цілі та переконує, що і це мені до снаги. З такими рідними і друзями мені дійсно відчувається, що я можу втілити все, що задумала. Лишилося трошки вирулити питання сну:))))