Вкотре пропала, бо готуюся до чергової конференції, де буду розповідати про сакралізовані ландшафти у фольклорі часів війни. А поки паралельно несеться кілька інших проектів, то постійно треба освіжати традиційні фольклорні тексти на дуже різні теми. І ось бачу варіацію всім добре відомих "ладусь" з с. Геніївка Чугуївського району Харківської області, тільки зацініть закінчення:Ладки, ладки, а де були?— В бабки.А шо їли?— Кашку.А шо пили?— Бражку.Кашку поїли, бражку попили, і бабку набили!І бабку набили, на сніг положили.Сніг розтане, а бабка встане! (подивитися всі деталі про запис можна тут)Я періодично згадую то тут, то у "Пороблено" про символічні похорони зими як чогось старого, віджилого, які у нас часто були приурочені до Масляної. Ось це може бути щось рудиментарно збережено чи франкенштейно (як каже Тоня Віннік))) причеплено. Тут можна пригадати і похорони Савки. Цитну тут свій уривок з весняних "Витоків":Дослідник Юрій Пуківський зафіксував обряд «хованняСавки», що є подібним до ритуалу поховання колоди (Хмельниччина, Славутський район).У Масничний четвер жінки ловили чоловіка і закопували його у сніг. За Савку могли часом брати жінку, яку клали на лавку й оплакували. Раніше на Київщині «хованням діда» називалося гуляння жінок в масничний четвер, під час якого вони обіцяли «відкопати» старого до Великодня Плюс не забуваймо про завивання Федора у гуцулів на першому тижні Великого посту (або у різдвяно-новорічний період, до речі), коли колоду пеленають і кладуть біля печі.Тож оця баба, яка знову встане після того, як зійде сніг, дуже мені перегукується з тим дідом з Київщини, якого до Великодня відкопають))