Є речі, за якими сумуєш особливо… За українськими аеропортами, де починалися наші відпустки. За ранковою дорогою на виліт. За валізою, набитою так, ніби попереду не сім ночей, а експедиція на Марс. За спонтанними подорожами, які траплялися просто тому, що дуже захотілося моря💔

За туризмом, який був частиною нашого звичайного життя.

Ментально ми досі там. В Україні, де Київ, Львів, Одеса, Харків та інші міста відправляють людей у подорожі по світу. Де можна планувати маршрут, вибирати готель, рахувати дні до відпустки й думати винятково про те, скільки купальників влізе у ручну поклажу та скільки всього можна буде вчепити у duty free🥲

Фізично наш туризм зараз має складніший маршрут. Довгі дороги, кордони, пересадки, тривоги, вибухи, евакуації, постійні зміни планів…

Але він є! Летить із сусідніх країн. Удосконалюється. Шукає нові маршути. Розвивається. Живе. І ми будемо робити все, щоб так залишалося й надалі☝️

А ще будемо мріяти про той день, коли дорога до відпустки знову починатиметься у нашому рідному аеропорту.

Зі Всесвітнім днем туризму✈️ Нехай попереду в нас буде ще дуже багато маршрутів. І набагато менше годин на кордонах.