«У день Вознесіння тамплієри вірили: жодна земна перемога не має значення, якщо душа втрачена.»Тамплієри не боялися смерті —вони боялися життя без Бога.Для лицарів-тамплієрів свято Вознесіння було не просто святковим днем.Воно нагадувало їм, що кожне земне царство зрештою впаде…але Царство Небесне залишається вічним.Тамплієри носили сталеві мечі,але вірили, що їхньою найбільшою зброєю є віра.Перед боєм багато лицарів ставали навколішки в тиші під холодними кам’яними склепіннями своїх каплиць.Не заради слави.Не заради багатства.Навіть не заради перемоги.Вони молилися лише про одне — щоб залишитися гідними перед Богом.День Вознесіння нагадував їм, що Христос вознісся понад страждання, понад зраду, понад саму смерть.І тому вони вірили, що жодна темрява на землі не здатна по-справжньому перемогти душу вірної людини.Для тамплієрів найбільша битва ніколи не відбувалася лише на полі бою.Найтяжча війна точилася всередині людини.Війна проти гордості.Проти ненависті.Проти страху.Проти спокуси втратити віру, коли світ занурюється в хаос.Вони вірили, що справжній воїн повинен спершу перемогти самого себе, перш ніж зможе вистояти проти будь-якого ворога.Навіть у часи війни, страждань і невизначеностіїхній погляд залишався спрямованим угору — до Неба.Бо жодна земна перемога не є більшою за спасіння душі.“Non nobis, Domine, non nobis, sed nomini tuo da gloriam.”«Не нам, Господи, не нам, а Імені Твоєму дай славу.» (Псалом 113:9 за LXX / 115:1 у масоретській нумерації)Що для вас є справжньою силою — міць, жертва чи віра? Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1Frf3VVnEg/