1. Ми читаємо про тих, хто безпосередньо зі зброєю в руках чинив опір ворогам (“чужинцям”), які приходили, щоб окуповувати землю людей віри:”вірою перемогли царства”; “втекли від вістря меча” (в сенсі уникали поранень від меча під час бойових дій); “одужали від недуги, були сильними у війні”; “обернули до втечі полки чужинців...”2. Ми бачимо і тих, хто потрапляв до полону та героїчно гинув: ”інші були закатовані”; “зазнали знущань і побоїв, а також кайданів і ув’язнення”.“Їх каменували, перепилювали навпіл, вони вмирали, зарубані мечем...”3. Ми бачимо і роль жінок в тилу, які палко молилися до Бога і отримували мертвих воскреслими... або, наприклад, в сучасних умовах: звістку про живого чоловіка, який до цього мав статус “зниклого безвісти”...: “Жінки одержували своїх померлих через воскресіння...”4. Ми бачимо й тих, хто на полі бою силою зброї чи в тилу силою правдивого слова в інформаційній війні відстоювали справедливість:“які вірою... чинили справедливість!” Одним словом, будь-якій людині ВІРИ є місце для прояву свого уповання на Бога в практичній площині в час війни! Для кожного є ділянка фронту!Якщо ти вважаєш себе віруючим і ти є українцем, то саме тобі Бог дав можливість максимально проявити свою віру в надважких, екстремальних умовах! Що з твоєю вірою? Як проявляєш ти її зараз? Тобто, в цей час в Україні питання “чи є у тебе віра?”, тотожне питанню “на якому фронті б”єшся ти?””Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?” (Луки 18:8).