а ось не анонімно, а дуже навіть відкрито своїм самозванством ділиться Саша Трегуб в книжці «Метод Казана»: «Що мої рішення інтуїтивні. Що я не можу пояснити, чому зробив так, а не інакше. Що коли читаю деякі авторитетні книжки, я не розумію слова й почуваюся ідіотом. Що робота в редакції — це незаслужений приз. Чудовий, але ніби вкрадений.Я почувався фальшивкою.Синдром самозванця знайомий багатьом творчим людям. Особливо тим, хто усвідомлює свої обмеження, — незалежно від досвіду. Сумніваються новачки. Сумніваються досвідчені. Я був лише краплею в морі людей, що переймаються однаковими питаннями: чи маєш ти право цим займатися? Чи маєш ти ліцензію на заняття творчістю?З того часу минуло півтора десятиліття. Я таки став дизайнером. Потім артдиректором. Потім підприємцем. Викладачем. Інвестором. І знаєте що? Нічого не змінилося.— Скільки можна морочити їм голову? Це надто затягнулося. Зізнавайся.Цей страх такий сильний і такий розповсюджений, що про нього — і протидію йому — ми ще поговоримо на сторінках цієї книжки.»