Deafheaven другий рік поспіль випускають один із найцікавіших релізів декади. Якщо минулого року я був глибоко вражений LPWP, то цього року відбиток залишить At Work In The Fields Of Bomb

Майже 24 хвилини безкомпромісної важкості. Ви можете побачите три композиції в списку пісень, та насправді повноцінних пісень лише дві. 24 хвилини це майже довжина альбому(зараз усе частіше можна зустріти короткі повноформатники, але буде не чесно сказати, що це прям тренд. У більшості все ж роботи досі тривають класичні +-40 хвилин). Я мало знайомий із блекметалом(крім того з 10 слухачами на споті з кіберпанку, про який я розповідав у останньому відео), бо мене не зовсім цікавив цей жанр, але схоже, що Дефхевен може змінити моє ставлення. Попередня робота ще точно більше підпадала під блекгейз. А тут хоч і присутні дивні ембієнти і невеличкі елементи шугейзу, це все ж більше блек

Відкривається іпіха з композиції Hunter, і хоч я бачу неймовірний захват від Sorry Laid The Hearth, Мисливець мені подобається більше. Можливо це пов'язано з хоч трішки повторювальною структурою, але мені дуже подобається один із рифів, а також останні 2 хвилини. Кліп дуже дивний, незвичний досвід, раджу глянути, там гарний чоловік і бандити зі сталкеру. Сам гурт назвав відео "фільмом". Захоплення ця пісня у мене почала викликати ще до її офіційного виходу - гурт виконував її вживу останні кілька тижнів, і тому в інтернеті з'явилось чимало відео з нею.

Shy and mighty Hunter, is it I who's cursed the vow? It is you for whom I have given myself to now

Three Princes - інтерлюд, щоб між цією м'ясорубкою був хоч якийсь простір для перепочинку. Лишень зовсім трішки можна почути жіночий голос, що промовляє числа

Концепт і назва альблмк пішли з книжки фотографа Роберта Дель Тредічі. "На роботі в полях бомби" - це про наші звичайні буденні дії, які з нашого ж усвідомлення призводять до катастрофи

Sorry Laid The Hearth спочатку було трішечки важко розібрати. Якщо у першій половині дуже хороші гітари, то вже з другої половини все таке хаотичне і нечітке, ніби споглядаєш справжню агонію людини, її остаточне знищення. Крики, що більше нагадують ревіння диких тварин, барабани які змішуються з іншими інструментами, і стають настільки важкими для розуміння, що потрібно кілька прослуховувань, аби почати щось розрізняти. Зберігається і шугейзний ембієнт, який це все підживлює меланхолією і таємничістю

Shadow, be my lover now
Soft green eyes, I'm sleepless and I'm losing sleep by the dozen
I cry, cry, cry, cry, cry
Please release me

Навіть якщо ви не любите таку музику, цей досвід слід спробувати пережити раз. Це точно не той вид музики, який легко споживати. Звичайно текст мені здається трішки оверметафоричним. Також містить багато важкої лексики, і як завжди є доволі особистим для вокаліста. В цім основна ідея наче вловлюється. У Hunter герой відчуває біль від того, що любить. У Sorry Laid про неможливість повернутися до краси минулого. Принаймні, текст доволі гарний і поетичний, то може його складність і виправдана. Ніби читаєш уривок із роману

Тверда Десять💘