ПКТІ м. Житомира

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Трохименко Володимир Миколайович (03.02.1973 – 20.06.2023) — випускник 1994 р., молодший сержант, командир бойової машини в/ч А4118.Народився с. Пекарщина, Черняхівського району. У 1990 р. закінчив Селянщинську ЗОШ з виробничим навчанням. В 1991-1993 рр. проходив військову строкову службу. У 1994 р. закінчив ПТУ № 5 (нині приєднане до ПКТІ м. Житомира), де отримав професію майстра загальнобудівельних робіт.Працював за фахом в різних київських будівельних компаніях. З 2000 року переїхав до міста Київ.У березні 2023 р. був мобілізований до лав ЗСУ. Службу проходив у 20-у окремому батальйоні спеціального призначення ЗСУ.20.06.2023 р. по дорозі на чергове бойове завдання авто, в якому був Володимир Трохименко, попало під артилерійський обстріл і наїхало на міну. Деяким військовослужбовцям вдалося врятуватися. На жаль, в результаті вибуху загинуло троє українських захисників.Михальчук Сергій Сергійович (05.10.1986 — 20.06.2025) — випускник 2005 року, стрілець 2 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону Національної гвардії України.Народився в с. Стара Котельня. З 1 по 4 клас навчався в с. Стара Котельня Андрушівського району, а згодом родина переїхала в обласний центр. В 2002 році Сергій закінчив гімназію №3 м. Житомира та вступив на навчання в Житомирського професійного політехнічного  ліцею №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), де здобув професію сантехніка, а згодом, після навчання, проходив строкову службу в м. Львів. Восени 2024 року був призваний до лав Національної Гвардії України (в/ч 3047). З 16 жовтня 2024 року проходив навчання в міжнародному міжвідомчому багатопрофільному центрі в с. Старе Київської області. 20 червня 2025 року в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Удачне, Покровського району, Донецької області загинув. 📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Дубенюк Дмитро Андрійович (06.09.2001 — 19.06.2022) — випускник, солдат.Народився у с. Волиця Житомирського району. Навчався у ЗОШ села Сінгури, пізніше — у ЗОШ села Рудня-Городище. У Житомирі, Дмитро здобув базову середню освіту у ЗОШ №7. Опісля навчався у Житомирському професійному політехнічному  ліцеї №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) за робітничою спеціальністю «Газоелектрозварювальник». Отримав диплом із відзнакою.Із жовтня 2020 року Дмитро на захисті України від російських окупантів.Указом Президента України №25/2023 від 20 січня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІ ступеня посмертно.Ковальчук Павло Миколайович (25.07.1987 — 19.06.2024) — випускник, навідник, стрілець-кулеметник 1-ї окремої бригади Національної гвардії спеціального призначення ім. Івана Богуна.Народився с Ліщин. Із трьох дітей в родині він був найстаршим. Після закінчення 10 класу Ліщинської загальноосвітньої школи вступив до Житомирського вищого технічного училища №13 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), де опанував професію “електрик-радіомайстер-механік”.У 2007 р. був призваний в ряди Збройних Сил Україні. Шість місяців проходив службу в м. Полтава. Із 600 чоловік вибрали лише 4-х для продовження служби в Генеральному штабі України, в тому числі – Павла.24 лютого 2022 року отримавши повістку з військкомату, Павло відразу пішов захищати Батьківщину. З 11 квітня 2022 р. по 31 грудня 2022 р. брав участь у бойових діях в с. Троїцьке, м. Лисичанськ Луганської області; м. Костянтинівка, смт Луганське, с. Григорівка. с. Весела Долина Донецької області; с. Жадове Чернігівської області; с. Нова Олександрівка, смт Білий Колодязь Харківської області. Чотири місяці воював в м. Попасна Луганської області.Бурмістренко Віталій Ігорович (02.06.1989 — 19.06.2025) — випускник.Народився у с. Коритище на Житомирщині. Закінчив 9 класів Топорищенської школи (нині — ліцей), де запам’ятався як добрий, щирий і товариський хлопець. Мав багато друзів, був відкритим і щедрим душею — умів ділитися не лише речами, а й теплом свого серця.Обравши шлях, пов’язаний із технікою, вступив до ЦПТО м. Житомира (нині ПКТІ м. Житомира), де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів та водія категорії «С». Згодом підвищив кваліфікацію до категорії «D».Пройшов строкову військову службу в Президентському полку в місті Києві, навчався у школі міліції, працював в органах МВС України.Згодом, після служби в міліції, працював водієм маршрутних автобусів.Коли Україна покликала до захисту, Віталій не залишився осторонь. У лютому 2025 року він добровільно став до лав Захисників України. Пройшов військову підготовку і служив стрільцем-снайпером. Побратими поважали його за відданість, щирість і готовність завжди прийти на допомогу. Він був з тих, хто віддає останнє, аби підтримати іншого.19 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині загинув. Лише через десять місяців Герой на щиті повернувся до рідного дому, до рідного міста.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Дмитрук Михайло Вікторович (20.11.1993 — 07.06.2023) — випускник 2014 року, солдат.Народився у Житомирі, навчався у ЗОШ №7. В 2012-2014 рр. навчався в Житомирському ВПУБД №1 (нині філія ПКТІ м. Житомира)на професії “Маляр, штукатур, лицювальник-плиточник“.Займався приватним бізнесом. “Він — справжній воїн, він добровільно пішов захищати нас, нашу Україну. Дякуючи таким хлопцям, як він, ми зараз у Житомирі живемо у спокої. Він був дуже доброю людиною, я його з дитинства знав. Він вже на передовій надумався зробити пропозицію своїй дівчині, але не встиг, на жаль”, — розповідав його друг Андрій. З лютого 2023 р. — в ЗСУ. Служив у одній із механізованих бригад ЗСУ. Героїчно загинув 7 червня 2023 р. при деокупації Донеччини.12 червня 2023 року похований в Житомирі, на Смолянському військовому цвинтарі.Верпека Володимир Миколайович (24.09.2001 — 07.06.2025) — випускник 2020 року.Народився в селі Левків. В 2003 році родина переїхала жити до міста Житомира. Навчався у Житомирському ліцеї № 16. У 2020 році здобув повну загальну середню освіту у Житомирського професійного політехнічного  ліцею №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) за професією «Електрозварювальник».Після навчання з 2020 по 2022 роки проходив строкову службу у 169-ому навчальному військовому центрі імені князя Ярослава Мудрого «Десна» у Чернігівській області. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну проходив службу та брав активну участь у бойових діях на сході держави на посаді сапера 2-го саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А 7304.Загинув 7 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. До кінця свого життя був вірний військовій присязі, родині та Україні. 📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Рудзей Сергій Іванович (17.07.1984 — 03.06.2025) — випускник, позивний МАМАЙ, військовослужбовець 115-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.Народився в с. Вільшанка на Житомирщині, де пройшли його дитячі роки. Навчався в місцевій ЗОШ. Отримавши базову середню освіту, вступив до Житомирського професійного політехнічного  ліцею №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) та отримав професію слюсаря-механіка.Із першого дня повномасштабного вторгнення російських агресорів добровільно став на захист України у складі 115-та окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Захищав північні рубежі нашої Батьківщини. Проходив навчання в Іспанії, Великобританії.За мужні та самовіддані дії при захисті Батьківщини відзначений медаллю “Ветеран війни — Учасник бойових дій “.Мужній та хоробрий Воїн, він мав повагу та авторитет серед друзів, побратимів та командирів.Загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини у Сумській області.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Каплун Вячеслав Анатолійович (01.03.1992 — 30.05.2024) — випускник 2005 року, старший солдат, старший стрільць-оператор першого механізованого відділення третього механізованого взводу третього механізованого батальйону 115-ої окремої механізованої бригади.Народився в місті Коростені. З 1992 року навчався в ЗОШ №2, де здобув повну загальну середню освіту. Після закінчення школи, в 2003 році вступив до Житомирського ВПУБД №1 (нині філія ПКТІ м. Житомира) та здобув професію муляр, столяр-будівельник. Отримав диплом з відзнакою.З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов добровольцем та 24 лютого 2022 року був призваний Коростенським РТЦК та СП. Одразу став на захист рідної Коростенщини. Охороняв важливі об’єкти інфраструктури Коростенського району, побував також і в Чорнобильській зоні під час її окупації ворогом.А потім на передову. Брав участь в бойових діях на Сумщині, Харківщині, Донеччині. Загинув 30 травня 2024 року неподалік н. п. Торське Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання.Указом Президента України №624/2024 від 9 вересня 2024 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).Яценко Владислав Юрійович (13.04.2000 — 30.05.2023) — випускник, старший солдат.Народився в с.Росівка Черняхівського району Житомирської області. Після закінчення Новоборівської ЗОШ, юнак вступив на навчання до Житомирського професійного політехнічного ліцею №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), обравши фах електрогазозварника. Після навчання в ліцеї — строкова військова служба. 28 травня 2019 року став прикордонником. Служив на кордоні з Молдовою. За сумлінне виконання службових обов’язків був нагороджений Грамотами Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України і 9 прикордонного загону ім. Січових Стрільців. 28 листопада 2020 року був звільнений в запас.З початку повномасштабного вторгнення у складі прикордонного загону став на захист України. З вірою в перемогу над ворогом і очищення української землі від окупантів, він разом з побратимами на фронті давав усім нам можливість жити тут, у рідному краї. Загинув поблизу н. п. Кармазинівка Луганської області під час виконання бойового завдання.Указом Президента України №448/2023 від 26 липня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.Поліщук Євгеній Вікторович (08.12.1986 — 30.05.2025) — випускник, позивний ‘’МІТЯЙ‘’.Народився у м. Житомирі, навчався у ЗОШ №24 (нині — ліцеї №24). Отримавши базову середню освіту, вступив до Житомирського вищого технічного училища №13 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) та здобув професію оператора комп’ютерного набору, бухгалтера.Із початком повномасштабного вторгнення рф, з перших днів війни, Євгеній добровільно став на захист України від російських загарбників в одному з підрозділів ЗСУ, виявляючи мужність та відданість при виконанні бойових завдань. Боронив Україну на північному, Запорізькому, Покровському напрямках. Отримав поранення, та після короткої реабілітації повернувся на передові рубежі. Його відвага, виваженість, сила духу мали непересічний авторитет і пошану серед побратимів і командирів.За виявлені хоробрість і патріотизм був нагороджений почесною відзнакою “Ветеран війни — Учасник бойових дій”. За високі досягнення та вірність Батьківщині нагороджений медаллю “Хрест Патріота України”.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Литвинчук Олександр Володимирович (15.06.1990 — 25.05.2023) — випускник, водій-заправник автомобільного відділення автомобільної роти, 181-й окремий батальйон матеріального забезпечення, підрозділ матеріального забезпечення Збройних сил України.Народився у Володарськ-Волинському (нині Хорошів) у багатодітній родині. Закінчив Володарськ-Волинську школу №1 (нині Хорошівський ліцей №2). Потім здобув спеціальність газозварювальника і водія в Житомирському вищому технічному училищі №13 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира).24 лютого 2022 року, перебуваючи в Польщі, він запрошував усіх рідних виїхати за кордон, аби не наражалися на небезпеку. А сам уже на 3-й день приїхав додому і пішов у військкомат. 28 лютого розпочав службу в ЗСУ. Захищав від ворога підступи до Києва в районі Обухова, Українки, обороняв Чернігів. Служив водієм-заправником автомобільного відділення автомобільної роти. Своєю роботою забезпечував боєздатність української військової техніки.Під час проходження військової служби серйозно захворів. Спочатку лікувався за місцем служби, а потім — у Житомирській обласній лікарні. Його прооперували. 4 місяці боєць лікувався після оперативного втручання. Потім був направлений на службу у свою військову частину. Через короткий час відчув себе вкрай погано. Приїхав додому в критичному стані. Був направлений в обласний медичний заклад. На жаль, лікарі не змогли врятувати життя бійця. 25 травня 2023 року Олександр Литвинчук помер.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🗓18.05.2026 р. студенти групи №23 та №14, які навчаються за професіями «Електрогазозварник; електрозварник на автоматичних та півавтоматичних машинах» та «Озеленювач; квітникар» (класні керівники Коберник І. О. та Голуб І. А.), відправилися туди, де народжується справжня прохолодна магія — на екскурсію до заводу «РУДЬ»🍦.Це було не просто пізнавально, а неймовірно смачно🍦. Що ми побачили?📌Масштаби, що вражають: величезні цехи, автоматизовані лінії та кілометри труб, по яких тече майбутнє морозиво. Технології XXI століття в дії!📌Секрети рецептури: нам розповіли, як відбирають найкраще молоко, як створюють улюблені смаки та скільки тонн ласощів завод виготовляє за одну зміну.📌 Лабораторія якості: студенти на власні очі побачили, як суворо контролюється кожен етап виробництва, аби до магазинів потрапляв лише ідеальний продукт.Найкращою частиною дня було те, що ми куштували морозиво прямо "з конвеєра" — ще м'яке, суперсвіже, яке ще не встигло пройти фінальну заморозку. Повірте, цей смак не зрівняється ні з чим!Щиро дякуємо керівництву заводу за теплу зустріч❤️! 📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Бірюков В’ячеслав Васильович (24.08.1979 — 17.05.2022) — випускник 1996 року, головний сержант 66-ої окремої механізованої бригади.Навчався в Житомирській ЗОШ №33. В 1995-1996 рр. у ПТУ №15 м. Житомира (нині ПКТІ м. Житомира), на професії “Електромонтер сільської електрифікації та зв’язку”. “Він як і всі українці працював, забезпечував сім’ю. Але розпочалася повномасштабна війна. Він був прекрасною людиною, завжди усміхнений, в хорошому гуморі. Але так склалася доля. Прилетіла ракета в казарму – і він загинув, і багато його побратимів”, — розповів Олексій Островський. Загинув під час обстрілу військової частини в с. Десна, Чернігівська область.16 жовтня 2022 року був похоронений в Житомирі, на військовому кладовищі.Указом Президента України №498/2023 від 23 серпня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).Біляченко Дмитро Володимирович (25.04.1995 — 17.05.2025) — випускник.Народився в с. Селянщина. Закінчив Селянщинський спортивний ліцей. Потім ПТУ № 5 (нині приєднане до ПКТІ м. Житомира).Працював на різних роботах. З початку повномаштабного вторгнення, з 03.03.2022 року, Дмитро пішов захищати Батьківщину.Проходив службу в частині А4583. Отримав статус Учасника бойових дій. Брав участь в обороні Сумської, Харківської, Чернігівської областей.Дівніч Володимир Дмитрович(07.12.1964 — 17.05.2022) — випускник, солдат 66-ої окремої механізованої бригади.Народився у с. Короченки Бердичівського району. Закінчив школу, продовжив навчання у ПТУ № 4 (нині приєднане до ПКТІ м. Житомира).Проходив строкову військову службу. Згодом працював за цивільними спеціальностями.Загинув під час ракетного удару, який здійснив агресор по навчальному центрі «Десна».Нагороджений посмертно медалю «За військову службу Україні», нагрудним знаком 66-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Лімінович Віталій Ромальдович (22.01.1978 — 16.05.2025) — випускник.Народився у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ №25 (нині — ліцей №25), опісля здобув фах “лицювальника-плиточника, маляра-штукатура” ПТУ № 5 (нині приєднане до ПКТІ м. Житомира).Його професія стала не просто джерелом заробітку, а справжнім покликанням. На численних будівельних майданчиках як у Житомирі, так і за його межами, він працював чесно, з душею, залишаючи по собі бездоганно виконану роботу. Його знали і цінували як майстра із “золотими руками”, людину працьовиту, відповідальну і щиру.Став на захист України від російських агресорів у складі одного з підрозділів ЗСУ. Піклувався про побратимів, залишаючись мужнім і відданим до кінця. Разом із братом, який також боронить нашу землю, він став частиною великої родини Захисників.(на фото) Горшкальов Ярослав Михайлович (30.09.1979 — 16.05.2023) — випускник, старший солдат.Народився в с. Мала Горбаша Черняхівського району Житомирської області. Тут пішов до початкової школи. З 5 класу навчався в школі с. Велика Горбаша. Потім навчався в Житомирському професійному політехнічному ліцеї №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), отримав професію «Електрогазозварник».Деякий час працював за фахом. Мав досвід роботи у Житомирському національному агроекологічному університеті на посаді робітника з експлуатації та обслуговування котельні. З 2019 року на посаді слюсаря-ремонтника трудився в ТОВ «Житомирський молочний завод».Після повномасштабного вторгнення був призваний по мобілізації до лав ЗСУ. За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед побратимів.Загинув в м. Бахмут Донецької області.Указом Президента України №715/2023 від 30 жовтня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🩺 Безпека понад усе: тренінг з домедичної допомоги для педагогів 🚑В рамках Тижня охорони праці для педагогічних працівників нашого закладу було проведено інтенсивний тренінг з надання першої домедичної допомоги. Адже педпрацівник — це той, хто має зберігати спокій та знати, як діяти у будь-якій критичній ситуації! 💪Що відпрацювали під час навчання:📍Втрата свідомості: як розпізнати причину та швидко допомогти людині прийти до тями.📍Алгоритм СЛР (серцево-легеневої реанімації): чіткі кроки та техніка, що дають шанс на життя до приїзду медиків. 🫀📍Кровотечі: детально розібрали види кровотеч та на практиці відпрацювали способи їх зупинки за допомогою підручних засобів і турнікетів. 🩸📍Епілепсія: розвіяли міфи про цей стан та вивчили правильний алгоритм допомоги, щоб не зашкодити потерпілому. 🧠✅ Наші педагоги готові не лише ділитися знаннями, а й дбати про безпеку кожного студента!Знання, які рятують життя — це обов'язок кожного. 🛡📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp