ПКТІ м. Житомира

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Сайфутдінов Якуб Каніфович (09.10.1968 — 11.07.2025) — випускник.Народився у м. Житомирі. Рано залишився сиротою, але попри всі труднощі з юних років виявляв силу духу, доброту і наполегливість. Навчався у ЗОШ №8 (нині — ліцей №8). Займався спортом, здобув другий розряд із самбо. Після строкової служби в армії опанував фах слюсаря-ремонтника в ПТУ № 17 (нині приєднане до ПКТІ м. Житомира), а згодом закінчив Житомирський технологічний коледж КНУБА.Все своє життя Якуб присвятив чесній праці, ніколи не боявся викликів долі. Часто виїжджав за кордон, щоби підтримати родину, але завжди залишався вірним Україні. У нього було велике, чуйне серце — він щиро любив дітей, співчував чужому болю, жив по совісті, був віроючою людиною. Якуб був прикладом вірності, щедрості, справедливості та внутрішньої сили. Його слова мали вагу, а підтримка — силу.Вірний син України, люблячий батько, відданий друг — людина з великої літери. З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ Якуб добровільно став на захист України. Вірив у Перемогу, вболівав за кожного побратима, завжди залишався непохитним у прийнятті рішень та виконанні поставлених завдань.За відвагу був нагороджений медаллю «За жертву крові в боях за волю України», медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій», численними подяками та грамотами командування.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Толстов Валентин Миколайович (18.10.1972 — 02.07.2025) — випускник.Народився у м. Житомирі. Закінчив ЗОШ №19 (нині — ліцей №19), де проявив себе як активний і товариський учень, захоплювався футболом, грав у шкільній команді. Після школи здобув фах зварювальника у Житомирському професійному політехнічному  ліцеї №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), пройшов строкову військову службу, далі своє життя присвятив родині та праці — працював у сфері дорожнього будівництва, де був справжнім фахівцем своєї справи.Із 2014 року прагнув стати на захист України разом із сином, але за станом здоров’я не міг цього зробити. Та в 2025 році, попри все, Валентин підписав контракт з одним із підрозділів ЗСУ та став до лав оборонців Батьківщини. Він виконував свій військовий обов’язок з гідністю та відвагою.Загинув героїчно під час виконання бойового завдання. Його життя обірвалося, але пам’ять про нього житиме в серцях усіх, хто його знав і любив.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Котвицький Микола Валентинович (03.03.1988 — 27.06.2024) — випускник 2006 року. Народився у Житомирі. Навчався в Житомирській ЗОШ №30, в 2003-2006 рр. у ЦПТО м. Житомира (нині ПКТІ м. Житомира) на професії “Столяр будівельний, муляр, лицювальник-плиточник”.Працював на будівельних майданчиках м. Житомира.Захоплювався футболом, був завзятим грибником та рибалкою.Одружений, з коханою дружиною виховували діток.Із перших годин повномасштабного вторгнення став на захист України від російських агресорів у лавах ЗСУ.Загинув під час виконання бойового завдання 27.06.2024 р..Поховання відбулося у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі 2 липня 2024 року.Балаховський Сергій Юрійович (15.05.1982 — 27.06.2024) — випускник, солдат.Народився в м. Житомир. Після закінчення Житомирського професійного політехнічного  ліцею №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) здобув фах газоелектрозварювальника, працював за спеціальністю на приватних підприємствах рідного міста.З перших місяців повномасштабного вторгнення росії став до лав захисників України. Добровільно взяв на себе відповідальність захищати Батьківщину, ризикуючи власним життям.За мужність і відданість державі був нагороджений відзнакою «Учасник бойових дій».Загинув під час виконання бойового завдання.Указом Президента України №684/2024 від 03 жовтня 2024 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Матвійчук Дмитро Вікторович (12.05.1992 — 24.06.2025) — випускникНародився у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ №19 (нині — ліцей №19), після чого здобув робітничу професію маляра-штукатура у Житомирському ВПУБД №1 (нині філія ПКТІ м. Житомира).Із перших місяців повномасштабної війни Дмитро став до лав Збройних Сил України, щоб боронити рідну землю від російських окупантів. Він пройшов найгарячіші точки фронту — Бахмут, Вербове, Мар’янку, Курахове. За відвагу та самовідданість Дмитро був нагороджений відзнакою Президента України «За Оборону України», медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», численними подяками та грамотами, а також нагрудним знаком «Золотий хрест».Радзіховський Анатолій Романович (09.12.1978 — 24.06.2024) — випускник.Народився у Житомирі. Спочатку навчався у ЗОШ №16, далі у ЗОШ №28. Опісля здобув професію в ПТУ № 5 (нині приєднане до ПКТІ м. Житомира).Проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ.Повернувшись до цивільного життя, вступив до Київського професійного коледжу залізничного транспорту, де здобув професію «Провідник пасажирського вагону». Багато років працював за спеціальністю. В подальшому — на підприємствах нашого міста.З юних років займався в спортивній секції з карате, грав у футбол. Любив життя, захоплювався природою, був завзятим грибником.З перших днів повномасштабного вторгнення рф став на захист Батьківщини в одному з підрозділів ЗСУ.Смерть вирвала воїна з життя 24 червня 2024 року.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Трохименко Володимир Миколайович (03.02.1973 – 20.06.2023) — випускник 1994 р., молодший сержант, командир бойової машини в/ч А4118.Народився с. Пекарщина, Черняхівського району. У 1990 р. закінчив Селянщинську ЗОШ з виробничим навчанням. В 1991-1993 рр. проходив військову строкову службу. У 1994 р. закінчив ПТУ № 5 (нині приєднане до ПКТІ м. Житомира), де отримав професію майстра загальнобудівельних робіт.Працював за фахом в різних київських будівельних компаніях. З 2000 року переїхав до міста Київ.У березні 2023 р. був мобілізований до лав ЗСУ. Службу проходив у 20-у окремому батальйоні спеціального призначення ЗСУ.20.06.2023 р. по дорозі на чергове бойове завдання авто, в якому був Володимир Трохименко, попало під артилерійський обстріл і наїхало на міну. Деяким військовослужбовцям вдалося врятуватися. На жаль, в результаті вибуху загинуло троє українських захисників.Михальчук Сергій Сергійович (05.10.1986 — 20.06.2025) — випускник 2005 року, стрілець 2 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону Національної гвардії України.Народився в с. Стара Котельня. З 1 по 4 клас навчався в с. Стара Котельня Андрушівського району, а згодом родина переїхала в обласний центр. В 2002 році Сергій закінчив гімназію №3 м. Житомира та вступив на навчання в Житомирського професійного політехнічного  ліцею №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), де здобув професію сантехніка, а згодом, після навчання, проходив строкову службу в м. Львів. Восени 2024 року був призваний до лав Національної Гвардії України (в/ч 3047). З 16 жовтня 2024 року проходив навчання в міжнародному міжвідомчому багатопрофільному центрі в с. Старе Київської області. 20 червня 2025 року в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Удачне, Покровського району, Донецької області загинув. 📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Дубенюк Дмитро Андрійович (06.09.2001 — 19.06.2022) — випускник, солдат.Народився у с. Волиця Житомирського району. Навчався у ЗОШ села Сінгури, пізніше — у ЗОШ села Рудня-Городище. У Житомирі, Дмитро здобув базову середню освіту у ЗОШ №7. Опісля навчався у Житомирському професійному політехнічному  ліцеї №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) за робітничою спеціальністю «Газоелектрозварювальник». Отримав диплом із відзнакою.Із жовтня 2020 року Дмитро на захисті України від російських окупантів.Указом Президента України №25/2023 від 20 січня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІ ступеня посмертно.Ковальчук Павло Миколайович (25.07.1987 — 19.06.2024) — випускник, навідник, стрілець-кулеметник 1-ї окремої бригади Національної гвардії спеціального призначення ім. Івана Богуна.Народився с Ліщин. Із трьох дітей в родині він був найстаршим. Після закінчення 10 класу Ліщинської загальноосвітньої школи вступив до Житомирського вищого технічного училища №13 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), де опанував професію “електрик-радіомайстер-механік”.У 2007 р. був призваний в ряди Збройних Сил Україні. Шість місяців проходив службу в м. Полтава. Із 600 чоловік вибрали лише 4-х для продовження служби в Генеральному штабі України, в тому числі – Павла.24 лютого 2022 року отримавши повістку з військкомату, Павло відразу пішов захищати Батьківщину. З 11 квітня 2022 р. по 31 грудня 2022 р. брав участь у бойових діях в с. Троїцьке, м. Лисичанськ Луганської області; м. Костянтинівка, смт Луганське, с. Григорівка. с. Весела Долина Донецької області; с. Жадове Чернігівської області; с. Нова Олександрівка, смт Білий Колодязь Харківської області. Чотири місяці воював в м. Попасна Луганської області.Бурмістренко Віталій Ігорович (02.06.1989 — 19.06.2025) — випускник.Народився у с. Коритище на Житомирщині. Закінчив 9 класів Топорищенської школи (нині — ліцей), де запам’ятався як добрий, щирий і товариський хлопець. Мав багато друзів, був відкритим і щедрим душею — умів ділитися не лише речами, а й теплом свого серця.Обравши шлях, пов’язаний із технікою, вступив до ЦПТО м. Житомира (нині ПКТІ м. Житомира), де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів та водія категорії «С». Згодом підвищив кваліфікацію до категорії «D».Пройшов строкову військову службу в Президентському полку в місті Києві, навчався у школі міліції, працював в органах МВС України.Згодом, після служби в міліції, працював водієм маршрутних автобусів.Коли Україна покликала до захисту, Віталій не залишився осторонь. У лютому 2025 року він добровільно став до лав Захисників України. Пройшов військову підготовку і служив стрільцем-снайпером. Побратими поважали його за відданість, щирість і готовність завжди прийти на допомогу. Він був з тих, хто віддає останнє, аби підтримати іншого.19 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині загинув. Лише через десять місяців Герой на щиті повернувся до рідного дому, до рідного міста.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Дмитрук Михайло Вікторович (20.11.1993 — 07.06.2023) — випускник 2014 року, солдат.Народився у Житомирі, навчався у ЗОШ №7. В 2012-2014 рр. навчався в Житомирському ВПУБД №1 (нині філія ПКТІ м. Житомира)на професії “Маляр, штукатур, лицювальник-плиточник“.Займався приватним бізнесом. “Він — справжній воїн, він добровільно пішов захищати нас, нашу Україну. Дякуючи таким хлопцям, як він, ми зараз у Житомирі живемо у спокої. Він був дуже доброю людиною, я його з дитинства знав. Він вже на передовій надумався зробити пропозицію своїй дівчині, але не встиг, на жаль”, — розповідав його друг Андрій. З лютого 2023 р. — в ЗСУ. Служив у одній із механізованих бригад ЗСУ. Героїчно загинув 7 червня 2023 р. при деокупації Донеччини.12 червня 2023 року похований в Житомирі, на Смолянському військовому цвинтарі.Верпека Володимир Миколайович (24.09.2001 — 07.06.2025) — випускник 2020 року.Народився в селі Левків. В 2003 році родина переїхала жити до міста Житомира. Навчався у Житомирському ліцеї № 16. У 2020 році здобув повну загальну середню освіту у Житомирського професійного політехнічного  ліцею №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) за професією «Електрозварювальник».Після навчання з 2020 по 2022 роки проходив строкову службу у 169-ому навчальному військовому центрі імені князя Ярослава Мудрого «Десна» у Чернігівській області. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну проходив службу та брав активну участь у бойових діях на сході держави на посаді сапера 2-го саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А 7304.Загинув 7 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. До кінця свого життя був вірний військовій присязі, родині та Україні. 📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Рудзей Сергій Іванович (17.07.1984 — 03.06.2025) — випускник, позивний МАМАЙ, військовослужбовець 115-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.Народився в с. Вільшанка на Житомирщині, де пройшли його дитячі роки. Навчався в місцевій ЗОШ. Отримавши базову середню освіту, вступив до Житомирського професійного політехнічного  ліцею №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) та отримав професію слюсаря-механіка.Із першого дня повномасштабного вторгнення російських агресорів добровільно став на захист України у складі 115-та окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Захищав північні рубежі нашої Батьківщини. Проходив навчання в Іспанії, Великобританії.За мужні та самовіддані дії при захисті Батьківщини відзначений медаллю “Ветеран війни — Учасник бойових дій “.Мужній та хоробрий Воїн, він мав повагу та авторитет серед друзів, побратимів та командирів.Загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини у Сумській області.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Каплун Вячеслав Анатолійович (01.03.1992 — 30.05.2024) — випускник 2005 року, старший солдат, старший стрільць-оператор першого механізованого відділення третього механізованого взводу третього механізованого батальйону 115-ої окремої механізованої бригади.Народився в місті Коростені. З 1992 року навчався в ЗОШ №2, де здобув повну загальну середню освіту. Після закінчення школи, в 2003 році вступив до Житомирського ВПУБД №1 (нині філія ПКТІ м. Житомира) та здобув професію муляр, столяр-будівельник. Отримав диплом з відзнакою.З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов добровольцем та 24 лютого 2022 року був призваний Коростенським РТЦК та СП. Одразу став на захист рідної Коростенщини. Охороняв важливі об’єкти інфраструктури Коростенського району, побував також і в Чорнобильській зоні під час її окупації ворогом.А потім на передову. Брав участь в бойових діях на Сумщині, Харківщині, Донеччині. Загинув 30 травня 2024 року неподалік н. п. Торське Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання.Указом Президента України №624/2024 від 9 вересня 2024 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).Яценко Владислав Юрійович (13.04.2000 — 30.05.2023) — випускник, старший солдат.Народився в с.Росівка Черняхівського району Житомирської області. Після закінчення Новоборівської ЗОШ, юнак вступив на навчання до Житомирського професійного політехнічного ліцею №6 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), обравши фах електрогазозварника. Після навчання в ліцеї — строкова військова служба. 28 травня 2019 року став прикордонником. Служив на кордоні з Молдовою. За сумлінне виконання службових обов’язків був нагороджений Грамотами Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України і 9 прикордонного загону ім. Січових Стрільців. 28 листопада 2020 року був звільнений в запас.З початку повномасштабного вторгнення у складі прикордонного загону став на захист України. З вірою в перемогу над ворогом і очищення української землі від окупантів, він разом з побратимами на фронті давав усім нам можливість жити тут, у рідному краї. Загинув поблизу н. п. Кармазинівка Луганської області під час виконання бойового завдання.Указом Президента України №448/2023 від 26 липня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.Поліщук Євгеній Вікторович (08.12.1986 — 30.05.2025) — випускник, позивний ‘’МІТЯЙ‘’.Народився у м. Житомирі, навчався у ЗОШ №24 (нині — ліцеї №24). Отримавши базову середню освіту, вступив до Житомирського вищого технічного училища №13 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) та здобув професію оператора комп’ютерного набору, бухгалтера.Із початком повномасштабного вторгнення рф, з перших днів війни, Євгеній добровільно став на захист України від російських загарбників в одному з підрозділів ЗСУ, виявляючи мужність та відданість при виконанні бойових завдань. Боронив Україну на північному, Запорізькому, Покровському напрямках. Отримав поранення, та після короткої реабілітації повернувся на передові рубежі. Його відвага, виваженість, сила духу мали непересічний авторитет і пошану серед побратимів і командирів.За виявлені хоробрість і патріотизм був нагороджений почесною відзнакою “Ветеран війни — Учасник бойових дій”. За високі досягнення та вірність Батьківщині нагороджений медаллю “Хрест Патріота України”.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp

🕯Загальнонаціональна хвилина мовчання.Литвинчук Олександр Володимирович (15.06.1990 — 25.05.2023) — випускник, водій-заправник автомобільного відділення автомобільної роти, 181-й окремий батальйон матеріального забезпечення, підрозділ матеріального забезпечення Збройних сил України.Народився у Володарськ-Волинському (нині Хорошів) у багатодітній родині. Закінчив Володарськ-Волинську школу №1 (нині Хорошівський ліцей №2). Потім здобув спеціальність газозварювальника і водія в Житомирському вищому технічному училищі №13 (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира).24 лютого 2022 року, перебуваючи в Польщі, він запрошував усіх рідних виїхати за кордон, аби не наражалися на небезпеку. А сам уже на 3-й день приїхав додому і пішов у військкомат. 28 лютого розпочав службу в ЗСУ. Захищав від ворога підступи до Києва в районі Обухова, Українки, обороняв Чернігів. Служив водієм-заправником автомобільного відділення автомобільної роти. Своєю роботою забезпечував боєздатність української військової техніки.Під час проходження військової служби серйозно захворів. Спочатку лікувався за місцем служби, а потім — у Житомирській обласній лікарні. Його прооперували. 4 місяці боєць лікувався після оперативного втручання. Потім був направлений на службу у свою військову частину. Через короткий час відчув себе вкрай погано. Приїхав додому в критичному стані. Був направлений в обласний медичний заклад. На жаль, лікарі не змогли врятувати життя бійця. 25 травня 2023 року Олександр Литвинчук помер.📩Telegram | 📱Сайт |🕊 Instagram | 📹YouTube |😎 Facebook | 🏢 WhatsApp