Не перестаю перебувати в приємному шокові від роботи.

Час втілення action points з ретроспектив стабільно влазить в проміжок до наступної ретроспективи. Тобто 1-2 місяці.

Реакція на обговорення не дуже добре виконаних чи поставлених екшн пойнтів: ок, ми були в точці А, зробили дію Б, зараз в точці В, яка все ще не цільова. Давайте спробуємо впровадити поправку на похибку тут і тимчасові милиці там, додаємо в список на обов'язкове обговорення наступної регресії.

Тобто це в має так працювати. Але стабільно це в мене так вперше в житті.

Або от побажання команди: хочемо більше стратіджик дзвінків, бо:
- нам не хватає відчуття зробленої великої задачі, а обговорення шо в компанії загалом помінялось за звітній період має цю потребу закрити;
- в нас є ідеї, але ми не розуміємо чи вони варті роботи чи нє.

Реакція менеджменту: в календарі з наступного тижня раз на квартал додані такі коли.

Мій тікет на ретро: місяць отримую багато last minute тікетів по факту після мого робочого дня. Мені не проблема підсунути графік під це, але ми все одно маємо проблему, що я не встигаю до тестувати достатньо + не маю на зв'язку в потрібний час тоді потрібних девелоперів, а ми усі маємо багато багів.
Реакція команди: окі, міняємо підхід на останній день спринта, пробуємо до наступної регресії ось такий підхід, додаємо в список на обов'язкове обговорення. Якщо одразу піде не так – говоримо одразу і плануємо поза графіком дзвінок.

Люблю не можу.
Все ще хочу більше грошів, але в якійсь мірі я цією роботою економлю на психотерапії.