Мене сьогодні зупиняли в черзі до концертної зали, щоб спитати чим я фарбуюсь. Було важко пояснити, шо спочатку фарбуюсь яскраво зеленою фарбою, а потім не фарбуюсь три місяці 😅___А ще цікаве, є про шо про себе подумати.Я коли виходила з театру, то як раз шось писала Вульфу. А в мене телефон зараз Motorola razr – він навпіл складається. І от в момент коли я схлопнула його, до мене підскочила дівчинка і попросила телефон "мамі подзвонити" бо її розрядився. Напевно, якби вона спитала в той момент, коли телефон був в мене в кишені, я би була більш розслаблена. А так прям от шось напряглась. Сказала, що дати телефон в руки не дам, але можу подзвонити. Дівчина продиктувала номер, я набрала, передала, шо просили. Далі я шось розгублено пішла собі, а варто мабуть було спитати в підлітки чи не провести її туди, де вона попросила її зустріти – щоб побути зі зв'язком поруч. А подумати про себе варто про те, шо й коли для мене стає задорого, щоб це вивозити психологічно. Бо телефон цей явно попадає в цю категорію, раз я так розгубилась