​​Вибране з відеоесе літературознавця Романа Веретельника про історію україністики в університетах канадського Торонто:🔸“Для покоління післявоєнного часу, яке втікало від жахіть війни, еміґрація ставала остаточним прощанням із Батьківщиною. Повернення не було опцією. І переважна більшість еміґрантів ніколи не повернулися. Я повинен уточнити, що маю на увазі інтелектуалів і тих, хто в той час брав участь в українській боротьбі з окупантами. Звісно, були й винятки, хоча їх було дуже мало”.🔸“У «новому світі» інтелектуали-еміґранти продовжували своє навчання, свої кар'єри, писали й публікувалися, а дехто з часом, у 1950-х і 1960-х роках, отримав посади викладачів і науковців у північноамериканських університетах”.🔸“Небагато інтелектуалів та колишніх університетських викладачів змогли знайти посади в університетах, в яких тільки починали осмислено впроваджувати власні славістичні програми. Причина була досить простою — західний світ у 1950-х роках опинився в умовах нової холодної війни з Радянським Союзом”.🔸“Попри дві чисельні хвилі українських імміґрацій до Канади починаючи із 1890-их років, до початку 1940-их не існувало українознавчих курсів чи програм у жодному канадському університеті”.🔸“Історія показує, що великі катаклізми можуть бути каталізаторами несподіваного руху вперед”.#цитатки