Вітаю вас, шановне кавове панство.

Це спіткало і нас. Війна.

Ми змушені були відступити з боями та втратами на заздалегідь підготовлені рубежі.

Не буде тут ніяких висновків і порад. На чужому досвіді все одно вчаться одиниці.

Але поки ми витягували тисячі мішків зі зруйнованого складу, я раптом усвідомив, наскільки це вже великий бізнес. І наскільки велика відповідальність — перед працівниками, клієнтами, сімʼєю, постачальниками, державою. І перед собою.

Є велика помилка — дивитися на бізнес тільки через цифри. По цифрах у тебе 5% ринку. Наче небагато. А по факту від твого асортименту і твоєї роботи залежить величезна кількість якісних обсмажчиків.

І що у висновку?

У висновку я налажав.

Бо помилився у речах, у яких не мав права помилитися.

Тож поки продовжую переварювати цю ситуацію і досвід, який вона мені дала.

А тепер про те, що далі.

Ми переїхали у Львів в розрізі запасів.

Ми відміняємо фасовку. Може, ще пару тижнів нас буде колбасити, бо зараз намагаємося все впорядкувати. Переїзд був, мʼяко кажучи, хаотичним.

Ми втратили не все. Далеко не все.

Тому працюємо.

Всі контракти з постачальниками діють. І поки ми розбирали зруйнований склад, до нас уже приїхало і зараз їде ще шість авто з кавою.

Загалом трохи сумно. Почалася осінь, навколо багато всього цікавого, нові врожаї, нова кава, а ми вже півтора тижні нічого, крім мішків, пилу, переїзду і складу, не бачимо.

Але нічого.

Продовжуємо працювати.
Продовжуємо офіційно платити зарплати і податки.
Продовжуємо допомагати зміцнювати обороноздатність країни.

Будемо інколи чути вас, інколи не чути. Десь можемо затупити, десь запізнитися. Найближчим часом це точно буде.

Але чого точно не буде — ми не будемо робити свою роботу в пів сили.

Дякую всім, хто залишається тут.
Хто продовжує працювати.
Хто створює робочі місця.
Хто платить податки.
Хто не опускає руки.

І хто досі вірить у нашу перемогу.

Працюємо далі.

* Так виглядає не тільки власник, а майже вся команда. Моє вам побажання - уникнути таких турбот.