Доброго суботнього ранку. Якщо у вас виникне бажання переглянути щось на медичну тематику, тримайте мою маленьку підбірку."Асфальтові джунглі" - драма, яка розповідає про спільну роботу досвідченого парамедика і нового працівника екстреної допомоги. Дуже гідна картина, в якій гарно витраманий баланс між клінічними випадками та особистими переживаннями героїв. Кіно важке, оскільки дуже реалістично демонструє кризу людей, які працюють в службі порятунку. Мені зайшло, особливо враховуючи те, що я багато від нього не чекав. "Код 3" - історія про парамедика, який вирішив піти зі швидкої і відпрацьовує останню зміну. З одного боку гарно розказана і показана історія профдеформації, а з іншого склалось враження, що автор не зрозумів, що він хоче на виході: комедію чи трагедію. Формат подачі інформації іноді такий, що враження від сцени залишаються змішані. Фільм це поганим не робить, але ставити багато на нього не треба. Подивитись варто, оскільки фільм доволі легкий до сприйняття, але особисто я нічого в плані основ драматургії чи клінічних випадків для себе не відкрив. Але, повторюсь, кіно непогане. Серіал "Пітт". Це випадок, коли шукав вугілля, а знайшов золото. Настільки багато задоволення від перегляду я не отримував з моменту, як в 11 років відкрив для себе порнографію. Весь серіал - це одна зміна в приймальному відділенні невідкладної допомоги. 1 серія - 1 реальна година роботи. Слідкувати за сюжетом легко. Персонажів небагато, випадки цікаві, грим неймовірний. Жодного соплежуйства та меланхолії. Немає історій про любовну любов, де лікарня - це тільки фон. Тут є історії особистої боротьби та драматичні моменти; є криза персонажів; є моменти за які переживаєш. Але це настільки тонко та грамотно вплетено в повіствування, що тільки доповнює загальну історію.Слідкувати за розвитком подій цікаво, а ловити себе на думці. що серіал не тільки перевіряє твої знання, а й може чомусь навчити (не ваш ванючий дохтор хавус) - надзвичайно круто. 10\10. Однозначно дивитись. Шкода, що не відкрив для себе раніше. А от другий сезон мені не сподобався. Тут автори відійшли від робочої схеми і вирішили додати персонажів, а відповідно і пацієнтів. Десь на половині сезону ти розумієш що остаточно заплутався в подіях і просто дивишся, аби завершити. Клінічних випадків не так багато, вони менше пов'язані з травмами і серіал вже сприймається як типовий середньостатистичний проєкт, де сюжетні арки не закрили чи закрили невнятно, а до деяких персонажів вирішили повернутись, бо вони фігурували в першій серії і хтось зі сценаристів згадав про це в останній момент. Перший сесон для мене це як дивитись на злагоджену роботу прифронтового стабіку. Сочно. Цікаво. Повчально.Другий - наче прийти в поліклініку за довідкою. Нудно. Іноді відбувається щось достойне, але в основному спостерігаєш за піздостраданієм окремих персонажів. Не дуже круто. Можна дивитись тільки перший сезон і на цьому все.Але, це суто моя думка і враження. І взагалі я нічого не тямлю в основах драматургії.Зараз буду дивитись "Лікарня Нікербокер" говорять шо воно бридке і огидне. Пощупаєм, побачим. Короче отака хвилинка кінопросвітлення. Зрозуміло, що медичного кіна я дивився багато, але поки це останні три. Писати про "конструктор червоного кольору" сенсу не бачу, воно вам навряд треба. Хоча може комусь зайде подивитись, як пришивають пальці ніг до рук і закачують в живих людей кров трупаків.