Берберські корсари (берберійські, варварійські, османські корсари) — мусульманські пірати та капери, що орудували в районі північної Африки, починаючи з часів арабських завоювань і до середини XIX століття. Діючи з безлічі портів Магрибу, включаючи такі великі як Алжир, Туніс, Триполі, Махдія й Сале, вони тримали в страху все західне Середземномор'я. Діяльність корсарів не обмежувалась одним лише полюванням на торгові судна, дуже часто вони влаштовували «Раззі» — спеціальні рейди на прибережні міста Європи з метою захопити в полон християнських рабів і продати їх на невільничому ринку в Алжирі або Марокко. За даними професора історії Роберта Девіса в період з XVI по XIX століття, берберські корсари захопили і продали в рабство від 1 до 1,25 мільйона європейців. Головною ціллю для подібних рейдів слугували прибережні поселення в Італії, Іспанії та Португалії, хоча й більш віддалені країни — Франція, Англія, Нідерланди, Ірландія і навіть Скандинавські країни, включаючи Ісландію, страждали від подібних нападів (Напад турецьких піратів на Ісландію). Ефект від цих атак був вкрай важкий: Італія та Іспанія втратили тисячі кораблів, прибережні регіони Іспанії та Італії знелюдніли; фактично, цей піратський промисел перешкоджав заселенню берегів аж до XIX століття. З XVI століття почалися «алжирські експедиції» — ряд морських і десантних експедицій європейських держав проти головних баз корсарів в Алжирі. З XIX століття почалися берберійські війни США. На зображенні: Посол від держав Берберії при дворі англійської королеви Єлизавети I (ліворуч). Хайреддін Барбаросса, флотоводець і правитель Алжиру (праворуч).