Повідомлення telegram каналу - @churcher_info

Не все так райдужно у Ватикані
#інсайдиChurcher #відчитачів #угкц
Гадаємо, настав час розповісти про певне відтиснення УГКЦ від участі в глобальних заходах РКЦ.
По-перше, маємо трохи дивну неузгодженість щодо дати святкувань в Ватикані для УГКЦ, що потенційно обмежує можливості доступу її ієрархів до Папи Римського. Наразі перемовини ще тривають, отже занурюватись в це не будемо: сподіваємось, що за Божою допомогою Блаженнішому вдасться розв'язати це питання в інтересах України.
По-друге, відомо, що Президент Інституту Екуменічних Студій УКУ о. д-р Іван Дацько не брав участі в останній зустрічі Координаційного комітету Міжнародної змішаної комісії богословського діалогу між Католицькою та Православними Церквами в італійському місті Барі. За чутками, сталося це не за його волею: нібито його, попри багаторічне членство, було виключено зі складу Комітету за ініціативою заступника Секретаря Папської Ради сприяння єдності християн Андреа Пальм'єрі. Це питання мали порушити перед кард. Куртом Кохом - але, здається, якось "забули".
Між тим, кажуть, що о. Іван стикається із доволі зверхнім, принизливим ставленням куріальних сановників - настільки що це вже зачіпає й авторитет УГКЦ в його особі, і Церква мала б вступитися.
Ця ситуація веде до більш загальних роздумів. Бачимо тут приклад того, як наука залежить від, якщо завгодно, політичної кон'юнктури (в широкому сенсі), від практичних потреб історичного моменту. Може здаватися, що ті чи інші літні експерти з їхніми енциклопедичними знаннями, величезним досвідом та щирою зацікавленістю у своїй "вузькій та неактуальній" темі, котрій присвятили своє життя, є застарілими, непотрібними, навіть нудотними. Адже, справді, для України екуменізм Папи зараз зовсім не на часі. Але виходить, що зараз Східні католицькі церкви взагалі не представлені у Координаційному комітеті Змішаної комісії з діалогу, про який йдеться.
За повідомленням джерел, представника УГКЦ
усунули з Комітету через те, що він був залучений саме тоді, коли розглядалися питання уніатизму, до якого греко-католики є дотичними. Ледь не вимушено дали можливість взяти участь в роботі, як послугу з ввічливості, щоб не обговорювати "за спиною". Але зараз, мов, інший порядок денний, тепер самотужки впораються, не зобов'язані долучати цих візантійців та інших до процесу.
Але хіба голос Східних церков не був і не може бути корисним у цій праці? Був. Окрім питання уніатизму УГКЦ через свого представника робила значний внесок у дискусії з багатьох богословських питань, нагальних для екуменічного діалогу. Принаймні давала можливість почути думки, підходи та досвід католицьких церков східної традиції - і зокрема української. Невже все це не потрібно нашій Церкві?
Мабуть, у Ватикані побоюються внутрішніх суперечок та розділень через виклики діалогу з православними, подібно тому як пошук відповідей на виявлені змішаною комісією розбіжності відгукується розділенням у православній церкві? Як тоді з вірою в єдність навколо наступника Апостола Петра? Питання риторичне.
Як би то не було, як кожній людині, так і Помісній Церкві, не варто забувати про власний сенс та місію у більшому (вселенсько-церковному, історичному, мабуть, навіть можна сказати кафоличному) масштабі. Цей сенс не є незмінним, його можна уточнювати, вдосконалювати, розширяти. Але ним не можна нехтувати. Як і тими напрямами діяльності (і людьми), котрі цьому сенсу служать.
Сподіваємось на мудрість Блаженнішого Святослава й на те, що Господь дасть йому необхідні сили, аби обирати гарний час - але й не втрачати можливостей і ресурси, зокрема людей, які й так не завжди довго залишатимуться із нами.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв