Якщо богослужіння стає темним, непрозорим, незрозумілим, то невіруюча людина має право поставити питання про те, що ж воно означає: чи не є воно своєрідним сп’янінням? Чи не породжує воно штучно переживань, які не стосуються ні Бога, ні людей, а лише самого себе, переживань, що триватимуть рівно стільки, скільки триватиме дія богослужіння, переживань, мета яких — лише усолодити людину й які не мають жодних наслідків.Не таким є справжнє богослужіння. Справжнє богослужіння, справжня молитва не породжують почуттів наче ззовні. Вони дають свободу найглибшим, найсправжнішим почуттям піднятися зсередини на поверхню. І ці почуття, якщо вже вони народились, ніколи не згаснуть. Вони увійшли в свідомість, стали частиною досвіду, вони не потьмяніють від того, що згаснуть лампади, замовкне хор. Це — цілий світ внутрішнього життя, який прийшов у рух. І не лише насолоду вони приносять, — вони приносять покаяння, звернення до Бога і, головним чином, відчуття глибокої, мужньої відповідальності. Центр їх не в собі, не в людині, що молиться, а в Бозі й у ближньому, і плоди такого досвіду мають бути явними.Митрополит Антоній Сурожський