Щодо використання олії після здійснення таїнства існують різні думки. Святий Симеон Солунський вважав корисним зберігати залишки олії, зберігаючи їх у окремомута пристойному місці. Святий Петро (Могила) у «Требнику» пише про те, що залишки треба спалити та закопати попіл під престолом або висипати до церковної умивальниці. Існує думка, що залишки доречно вилити у річку або спалити в лампаді. Однак, наприклад, у преподобного Біди Вельмишановного зустрічається така думка: «У разі потреби, не тільки пресвітерам, але навіть усімхристиянам, як пише папа Інокентій, дозволено користуватися тією ж олією для помазання себе чи ближніх».Протопресвітер Олександр Шмеман говорив: «Христа просили про зцілення, а Він прощав гріхи. У Нього шукали «допомоги» для нашого земного життя, а Він перетворював його, пропонував спілкуватися з Богом. Так, Він зцілював хвороби і воскрешав мертвих, але зцілені і воскреслі ним залишалися схильними до невблаганного закону вмирання і смерті... Справжнє зцілення людини полягає не у відновленні – на якийсь час! – його фізичного здоров'я, а узміні, воістину перетворенні його сприйняття хвороби, страждань і самої смерті... Мета таїнства у зміні самого розуміння, самого сприйняття страждань та хвороби, у прийнятті їх, як дарунку страждань Христових, втілених Ним у перемогу»