Дитячі травми у дорослих:Міф чи реальність❓Привіт👋 Я Наталі, працюю з дитячими травмами у дорослих. Стосовно цієї теми існує багато різних думок, тому давайте розбиратися, що тут і до чого)🙂Якщо у вас було складне дитинство, ви, напевно, хотіли чим швидше розпочати своє доросле життя, щоб забути все, що сталось. Проте часто люди навіть не усвідомлюють того негативного впливу, який на них мають найрідніші люди, від яких ми навпаки мали б отримувати підтримку і любов. І продовжують спілкування з токсичним колом наслідків, які руйнують їхнє право на щастя. 💠Сім'я, в якій ми виросли, відіграє величезну роль у становленні особистості дитини. Від середовища, в якому ми виросли, залежить наше сприйняття себе і світу, стосунки з іншими і наша самореалізація. Світ може бути ворожим і небезпечним, а я - нікчемою. Або світ - приємне місце для життя, незважаючи на всі труднощі, а я - адекватна людина із позитивними і негативними рисами. Сім'я, в якій не було достатньо любові, де основні потреби дитини не задовольнялися, формує величезний клубок болю, самокритики, провини і сорому, які призводять до певних затримок у розвитку і руйнують дитяче та доросле життя.✳️У важчій формі у людини розвивається комплексний стресовий розлад (кПТСР), який часто супроводжується невротичними реакціями, хронічною тривожністю, депресивністю, нарцисизмом, ОКР тощо.Парадоксально, але біль, якого ми так хотіли позбутися і забути, нікуди не зникає і наслідки травм часто майже непомітно продовжують нищити наше життя. Вони змінюють наше мислення, емоції, поведінку, несвідомо керуючи нашим шляхом.💠Єдиний вихід - визнати свої дитячі травми, усвідомити їх наслідки,та, зіштовхнувшись з ними обличчям до обличчя, опрацювати їх і нарешті взяти штурвал управління кораблем вашого життя у свої власні руки.#дитячітравми