Повідомлення telegram каналу - @christian_poems_2

Ми часто пишемо листи у небеса,
Шепочемо в молитві: Боже мій!
Тремтить і котиться знов по щоці сльоза,
Не можемо знайти в душі спокій.
Буває твердо вірим, в те що Бог,
Нас чує, з нами поруч завжди Він
Але як часто серед сліз, тривог,
Для боротьби не вистачає сил.
і серце тоді плаче як дитя,
Зовемо в небо Боже поможи!
І ріки сліз, І біль і каяття, і крик душі
Господь мій не мовчи!
Смиренно голову схиляємо перед Ним,
І руки опускаємо без сил,
Та в памʼяті вспливає Божий син,
Як молиться в саду Отцю один.
Хай буде Отче воля лиш Твоя!
І піт кровавий капає з чола…
О Господи , невже забула я?
За мене Ти ж віддав Своє життя!
На себе взяв всі нЕдуги мої,
Поніс мої прокляття, сльози біль,
Прости мене Спасителю, прости,
Ти помічник і порятунок мій!
Не залишаєш Ти ніколи нас,
Для тебе не байдужа наша біль,
Але на все для нас у Тебе час,
Ти з нами в радості, ще більше в час тяжкий!
Чому так часто серед бурь тривог,
Не вистачає віри на шляху,
За нами дивиться Спаситель Бог
Він промовляє: Я з тобою йду!
Ніколи не запізнюється Він,
І шторми усмиряє на шляхах,
Нам піднімає руки, дає сил,
Розвіює весь сумнів біль і страх.
З тобою він пройде через вогонь,
І через ріки бурні проведе,
Тримайсь Його проколотих долонь,
Він в вічні небеса тебе введе.
Ми часто пишемо листи у небеса,
Сльозами і риданнями в тиші,
Господь нам промовляє прийде час,
І ти побачиш, що Я чув молитви всі!
Марина Візнюк.