Перший млинець - Віоліна Ситнік

Моя оцінка: ★★★★☆

✨ Дуже тепла, добра і затишна книжка, яка пахне яблуками, прохолодними ранками та першими осінніми днями в селі. Після неї просто хочеться кутатись у плед і сидіти з чашкою травʼяного чаю на кріслі-гойдалці під будинком, спостерігаючи, як сідає сонце.

✨ І вона комфортна абсолютно у всьому: хоч частина тропів тут узагалі не з моїх улюблених (я не фанатка інтрижок на одну ніч та кохання з першого погляду), мене в любовній лінії абсолютно нічого не відштовхувало (прошу занести це в протокол — таке буває рідко).

✨ Так, тут є непорозуміння, і так, можливо, героям треба було поговорити раніше. Але знаєте що? Тут також є:
🌺 жінка, яка втратила майже все і тепер крок за кроком розбирається з тим, що робити зі своїм життям далі;
🌺 дуже милий, адекватний чоловік, який закохується першим і сильніше;
🌺 і нормальна комунікація словами через рот. По суті, між героями могла виникнути драма на пів книжки (і я б навіть зрозуміла, чому все відбувається саме так), але, на щастя, нічого такого тут немає: коли між ними виникає проблема, вони не мовчать сто сторінок, не вигадують собі трагедію з двох речень і не тікають одне від одного під сумну музику, щоб плакати, страждати і ненавидіти увесь світ. Макс і Міра поводяться настільки адекватно, що я навіть не хотіла нікого з них стукнути (та я сама в шоці).

Ще пару слів про героїв.

✨ Міра мені сподобалась. Вона приїжджає в село не в пошуках всієї цієї заміської романтики. І ні, вона не каже собі «ой, як чудово, зараз знайду себе серед цих прекрасних яблунь». Вона переїздить у будинок, який належав чоловікові, з яким вона не хотіла б мати нічого спільного. І робить вона це лише тому, що в неї просто не залишилось жодного іншого варіанту.
І поступово, крок за кроком, Міра збирає себе заново — шукає заняття, яке любила б, створює стосунки, в яких не задовольнялась би крихтами, облаштовує дім, який поступово перестає бути тимчасовим варіантом, і стає частиною спільноти, яка спочатку вперто не збиралась її приймати.
Мені дуже сподобалась саме лінія зі спадком: те, що дісталося тобі від людини, яка завдала болю, не обов’язково назавжди має означати лише біль. Міра взяла цей будинок, сад і історію, повʼязану з ними, та перетворила все це на острівець любові й точку, з якої починається нове життя.

✨ Макс — взагалі булочка. Я не скажу, що він прям ідеальний, але він добрий, турботливий, розумний, працьовитий, поважає особисті кордони, розуміє концепцію згоди, смачно готує і не втікає зі стосунків після першої сварки — навпаки: говорить про почуття, вирішує проблеми, робить дуже милі речі і залишається поруч. Протягом усієї книжки так і хотілося казати: «Хто цей хороший хлопчик?» 🙂

Для мене книжка на тверду четвірку. Пʼять не поставила лише тому, що:
🌺 в кінці мені не дуже сподобалась сцена зізнання (вибачте, я люблю, щоб без сторонніх осіб);
🌺 мені трохи не вистачило глибини в лінії Міри та її батька. Вона важлива для всієї історії: для її ставлення до спадку, будинку, саду й самої себе. І мені хотілось трошки більше дізнатись саме про це.

Загалом книжка прекрасна. Я вже одну подругу на читання підбила, всіх інших чекає така ж доля 😈

Видавництво: 🌟 ТАК

#перший_млинець_віоліна_ситнік
#відгуки_chornobrova_karooka