Норовлива та приборкана - Лайла Сейдж

Моя оцінка: ★★★★★

Це було прекрасно 😏
Міська дівчина та ковбой, маленьке містечко, бос та підлегла, віднайдена родина, вимушена близькість, жінка, яка заприсяглася триматись подалі від стосунків, і чоловік, який закохується першим. Треба читати, шановні 😐

Мені дуууже сподобалися Ада й Вес, а також те, що їхні стосунки — дуже теплі, комфортні й здорові (активна згода, повага до особистих кордонів, розмови словами через рот — Боже, я тільки за це 5 зірочок готова ставити).

✨ Між героями практично відразу є фізичний потяг, але це не та ситуація, де з одного напівпоцілунку розгортається велике кохання. Ця перша іскра справді є, але далі вони поступово знайомляться, працюють разом, живуть в одному будинку, проводять час із родиною Райдерів і потроху починають бачити одне одного такими, якими є насправді.

💫 Вес дуже теплий, уважний, відкритий і досить швидко усвідомлює, що Ада йому подобається. І при цьому він не намагається її «врятувати» (що дуже важливо, бо Ада після попередніх стосунків до всирачки боїться знову опинитися в ситуації, де її життя почне залежати від чоловіка). Вес не приходить і не каже «окей, я зараз покажу тобі, як правильно жити», він просто постійно дає їй зрозуміти, що підтримувати і контролювати — зовсім різні речі.

🤍 Аду я розуміла (хоч був один момент, коли я трохи вибісилась, але Вес — бубочка і владнав ситуацію так, що вийшло навіть на краще). Вона відштовхує Веса не тому, що щось там собі надумала і намагається створити драму заради драми — вона робить це, бо для неї близькість невіддільна від небезпеки втратити себе. І мені дуже сподобалось, як вона потроху, крок за кроком, починає розуміти, що можна бути самостійною людиною й одночасно мати поруч когось, кому довіряєш.

💫 Окремо скажу про те, що мені дуже сподобалось висвітлення теми ментального здоровʼя.
Депресія Веса виглядає реалістичною: загалом він — життєрадісний, турботливий, веселий чоловік, у якого є люди, які його люблять (і це взаємно), він не сидить сумний, дивлячись, як краплі стікають по склу, і не заперечує депресію з криками «у мене все добре, не треба мені ніякого психіатра». Він просто приймає медикаменти й знає, як жити так, щоб не провалюватись у депресію з головою (і дякую за розмову про секс та антидепресанти, дуже дякую, щиро дякую *стікер із вдячним Шреком*).

✨ А ще Райдери — одна з найкомфортніших віднайдених родин евер. У ній ідеально все — починаючи з того, який вигляд мають стосунки Веса з його сімʼєю, і закінчуючи тим, як ці чудові люди прийняли Аду.
Мені дуже сподобалось, як рідні підтримують Веса: хлопці можуть поговорити про почуття та стосунки, дають нормальні поради, допомагають і усіляко вболівають за нього. Ніякої токсичної маскулінності, хай йому грець. Еймос Райдер дуже любить своїх дітей, і це видно — в словах, жестах та вчинках.
І те, як Ада знаходить своє місце серед цих людей — просто в самісіньке серденько. Вона приїздить на ранчо як наймана спеціалістка на конкретний термін — фактично як чужа людина, яка не збирається залишатися. А потім поступово формує зв’язок із цим місцем не лише через Веса — в неї з’являються також дружба з дівчатами, чудові стосунки з родиною, історія з будинком і з самим ранчо.

🤩 Хімія між Адою і Весом — це окремий пункт, на якому варто зупинитись.
Між ними є і фізична напруга, і симпатія, і дуже гарячі сцени 18+ (з брудними розмовами та обговоренням бажань і фізіологічних особливостей, на мінуточку). Цей аспект їхніх стосунків сподобався мені майже так само сильно, як те, що між ними не було драми, висмоктаної з пальця.

Це книжка, яку треба читати заради адекватних стосунків, люблячої родини і атмосфери збіса красивого ранчо у Вайомінгу. Я все це отримала — я задоволена 😊
Невеликі мінуси я для себе відзначила, але вони настільки незначні, що навіть не хочу про них говорити. Книжка прекрасна і потрапила мені в руки в ідеальний момент. Дуже раджу🤍

Видавництво: 🌟 ARTBOOKS

#норовлива_та_приборкана_лайла_сейдж
#відгуки_chornobrova_karooka