Місто Попелу - Кассандра КлерМоя оцінка: ★★★★☆456 сторінок за день? Можу, вмію, практикую 🙂Друга частина сподобалась мені навіть більше, ніж перша, та і читалась в рази легше. 📖 Сюжет дуже цікавий: конфлікти, битви, погоні, викрадення і вбивства, більше політики і заплутаних родинних таємниць, старі образи, нові сили, ревнощі, зради і кардинальні зміни, до яких ніхто не виявляється готовим. Мені сподобалось, як тут ростуть і розкриваються герої. ⚔ Джейс моментами все ще засранець, якому варто було б зійти зі шляху саморуйнування, але його можна зрозуміти. Він більше не знає, хто він, не може довіряти самому собі і розривається між бажанням бути важливим і потрібним та прагненням чинити правильно. 🗡 Саймон починає здаватись ледь не найцікавішим персонажем серед усіх. Те, як він потроху стає частиною надприродного світу. Як поступово розуміє, що, можливо, отримати щось справжнє, важливіше, ніж отримати те, що хочеш. За ним і його «смугою невезіння» дуже цікаво спостерігати (звучить так, ніби я не дуже хороша людина, але що я зроблю? 😒)Алек, Магнус, Ізі, Люк… Чим більше я дізнаюсь про них, тим більше люблю 😊📖 А от з Клері в мене так і не складається — я справді намагаюсь її зрозуміти і полюбити, але вона продовжує мене бісити. Тим, як в найбільш небезпечних і непідходящих для цього ситуаціях не слухає нікого і робить по-своєму. Тим, як створює навколо себе драму — куди б не пішла. Тим, як намагається всидіти на всіх стільцях, а потім дивується, чому ж всім боляче. Знову ж таки, їй 16, вона не має бути емоційно зрілою. Але, якщо згадати, скільки фентезі про адекватних 16-річних я прочитала, то вік перестає на 100% пояснювати її поведінку. Ой, кароч, просто вона — не дуже моя героїня 😕А ще... 😕 Після двох книжок серії я все більше переконуюсь в тому, що дуже часто найбільші сюжетні повороти не виростають із історії, а просто падають з неба. Я маю на увазі, що книжка часто не веде нас до певних подій. Наприклад, коли тут відбулась одна важлива річ (назвемо її, кхм, «трансформацією»), я не отримала майже жодних тривожних дзвіночків, що герой перебуває у серйозній небезпеці саме такого типу — якісь речі не пояснювались взагалі, про якісь йшлось одним реченням, а потім авторка така бум — і дістає з кишені нове правило світу — саме в той момент, коли це правило потрібне, щоб перевернути життя персонажа з ніг на голову. Типу шо це взагалі? Чому я замість «Вау, яка трагедія для героя» думаю: «Перепрошую, шановні, а ми коли взагалі дізналися, що так можна?» 🙂А ще, якщо ми вже говоримо про речі, які викликають в мене питання… 😔 То давайте поговоримо про любовну лінію. Я навіть не про трикутник — я вже змирилась, що ми будемо мусолити його ще одну книжку, хоча в жодні почуття між ким-небудь з учасників я не вірю. Я більше про «заборонене кохання» (Боже, як складно ділитись враженнями без спойлерів 😱). З одного боку я розумію, що почуття не вимикаються за командою і що герої не можуть миттєво перестати хотіти одне одного лише тому, що дізнались щось, що робить їхнє кохання неможливим. А з іншого — я дивлюсь на їхні взаємодії з виразом кота, який от-от почне давитись шерстю (бо не стільки важливо те, як все виявиться насправді, як те, у що вони зараз вірять). Для мене головний парадокс читання цієї серії полягає в тому, що є багато речей, які мені не дуже подобаються, але при цьому є значно більше речей, які подобаються, і мені хочеться читати далі, бо ця історія викликає емоції. Я злюсь, я обурена, я не завжди вірю в логіку того, що відбувається, але навіть не думаю про те, щоб не читати далі.Видавництво: 🌟 РМП.С. На сайті видавництва можна придбати комплект з трьох або чотирьох книжок підциклу «Знаряддя Смерті» зі знижкою 25%.#місто_попелу_кассандра_клер#відгуки_chornobrova_karooka