День українського добровольця — це про людей, які в найтемніші моменти історії взяли на себе найважче.Згадайте 2014. Ми тільки приступили до відродження армії, техніки бракувало, броні теж. Але добровольці не чекали, доки стане легше. Вони взяли наплічники – хто з тим, що мав, хто з тим, що волонтери встигли зібрати, – і поїхали на Схід. Хтось просто з Майдану. Хтось — з університету чи підприємства. Хтось навіть не вмів тримати зброю, але знав, що не може стояти осторонь. Так, наприклад, з’явилася Українська добровольча армія, а згодом і наша Яна Зінкевич заснувала «Госпітальєрів».2022 теж ліг на плечі добровольців. Десятки тисяч зібрали рюкзаки. І першими стали в стрій. Хто у військкоматах, хто в складі добровольчих формувань, хто в тилу, рятуючи поранених чи тягнучи на собі волонтерську допомогу. Добровольцям довелося підставляти плече державі та владі, яка кілька років гаяла час на інші питання, а не підготовку до оборони.Минуло вже три роки. Бої стали ще важчими, втрати — ще більш болісними. Добровольцям знову доводиться воювати не лише з окупантами, а й з байдужістю, нестачею, втомою. Але поки вони є — тримається країна.Дякую тим, хто пішов тоді і стоїть зараз. Дякую тим, хто не дочекався вдячності, але продовжує воювати. Дякую тим, кого вже немає, але завдяки кому ми досі тут.Слава українським добровольцям!📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter