цей пост присвячено макаронамЯ вас люблю. Дякую, що були, є, і сподіваюсь, будете зі мною усі подальші роки. Я люблю вас будь якими : недовареними, перевареними, аль-денте, хуєнте, я просто люблю вас за те, що ви є. Спагетті, равіолі, пенне, рігатоні, каннелоні. Чи то дешева пачка з АТБ по акції, чи то італійський, оверпрайснутий італійський магазин чи ресторан. Пам'ятаю, як вперше зрозуміла, як поводити себе з вами. Одразу посягла ази, такі як : 1) не ломати на двоє 2) не кидати олію в воду. Я знаю, що вам боляче від цього. Я хочу рівноцінний обмін. Ви даєте мені щастя. Я не буду вас кривдити ні в якому випадку. Заправляйтесь хоч кетчупом, хоч соусом песто, хоч будьте голі, я все одно вас люблю. Солоні, переперчені, солодкі (тут не впевнена)... Дякую, за те, що з вами так просто. Всього 7-11 хвилин і ви усуваєте мою базову потребу. Ціную вас за це. А пам'ятаєте, як коли мені було 12 років і я тільки вчилась готувати вас з фаршиком, а-ля болоньєзе? А пам'ятаєте, як єдине що я готувала, напившись рева вже в 13 років, були ви? А пам'ятаєте, як один раз замість солі додала багато цукру? Так, майже ригала, але все одно з'їла. А пам'ятаєте, як вперше нагодувала своїх друзів вами і вони сказали, що це найсмачніші макарони в житті? Звісно пам'ятаєте. А знаєте, я в різний період життя готую вас по різному рецепту, бо постійно змінюються смаки. Звісно ви все це знаєте, любі макарони, бо постійно коли ми з вами зустрічаємось я вслух кажу про своє задоволення від вас. Із разу в раз, із року в рік. Будьте собою, будьте завжди такими. Люблю вас, макарони