🕯️ 22 червня — день, коли тиша пам’яті звучить особливо гучно. Щороку в цей день ми схиляємо голови перед мільйонами українців, чиї життя обірвалися у пеклі Другої світової війни. Кожен п’ятий українець тоді не повернувся додому. Це — сини й доньки, батьки й матері, чиї імена назавжди залишилися в пам’яті поколінь. 💔 Минуло понад 80 років, але Україна знову переживає жахи війни: біль і втрати. Повномасштабне вторгнення росії болісно перегукується з подіями минулого. Знищені міста, масові вбивства, катування, намагання знищити нашу націю, зламати наш дух. Але ми боремося за життя, свободу й майбутнє.  У День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні ми згадуємо і сучасних героїв, які загинули, відстоюючи кордони України з 2014-го року, і людей, яких росія вбила лише за те, що вони — українці. Сьогодні День скорботи звучить інакше. Це не тільки про пам’ять. Це — про глибоке розуміння ціни миру. Про відповідальність перед тими, хто ще народиться. Про те, що незалежність ніколи не дається легко, але вона варта кожної краплі зусиль. Вічна пам’ять загиблим.🇺🇦 Слава Україні! @ChiefUkrDIU