Одночасно зустріла два матеріали про "неносибельність" сучасної моди, і вже думала бурчать, що мода візіонерська й подіумна завжди менш носибельна за прет-а-порте) Проте два дуже різних автори з різних контекстів зафіксували саме таку тезу, тож пішла розбиратись. Ось, в колонці для Skvot Mag, Борис Hainichakiyo припускає, що сучасна мода взяла абсурдний крен. Вона давно межувала з мистецтвом, символікою, абстрактними концептами, завжди задавалась питанням "так а що таке бути модним?". Проте зараз вона "більше не фліртує — а випробовує. І бренди вже не борються за право закохати тебе в себе, а ти маєш заслужити право бути закоханим". Маєш бути з брендом, маєш зрозуміти, про що колекція, маєш принаймні поділитись нею. Про певну візуальну неносибельність каже й Bliss Foster (мій улюблений душний фешн-критик), проте знаходить цьому іншу причину – інстаграмізацію контенту. Необхідність оцінювати одяг через призму швидкої позитивної реакції, й відповідне спрощення нюансів, позбавлення від тонкощів. А тонкощі, те що можна помітити лише у взаємодії, те, що треба осмислювати в процесі – це саме те, що приносить joy of discovery.Проте це відео – не для констатації приреченості. Це радше експертне міркування щодо того, як реалістично інтегрувати моду у власне повсякдення й додати глибини. Багато з чим погоджуююсь і щиро рекомендую глянути