Вірш моєму колишньому чоловіку 🤍Наш союз був солодкий, мов мед.Закохалась від погляду — тихо, без сили,Хоч спочатку ми просто, здавалось, дружили.Ми спілкувались так легко, без меж,Я прагнула ділитись усім, що знайшла —Усім, що відкрила, чого навчилась,Бо поряд з тобою — душа розцвіла. Я кайфувала від днів на природі —На матраці, під небом, у повній свободі.Розмови текли між поцілунків рікою,А на дачі — рідкісні ночі з тобоюБули насолодою, сповнені любові.Ти сипав квітами зранку на морі —Ми малювали майбутнє у зорях,Ти був щедрий, милий, дбайливий —Поруч з тобою я була щаслива.А потім… усе поступово змінилось,Безпека зникла, лиш тривога лишилась.Я більше не мала простору жити —Поруч з тобою — ні слова, ні диху.Страх і провина — мов хмари тяжкі,Я губила себе у буденній тузі.Підбирала слова, знову й знов,І намагалася донести свою любов.І прийшов той момент, коли я замовчала,Бо навіть спроба — в серці лякала.Я знаю — це мої були відчуття,А ти — лиш дзеркало мого буття.Це відображення дало мені змогуЗняти кайдани й піти у дорогу.Де я знайшла себе — без страху й вини,І свою місію: піднімати інших із тьми.Шкода, що ціною був наш союз,Та той досвід ввів мене в глибший курс.Я не знаю, куди він мене поведе,Та з вдячністю — бо крізь тебе я вийшла до себе.І хай твої слова іноді ранять,Я все ж тебе — в душі обіймаю.Хто зна, може й ти захочеш пітиДорогою, що я вже обираю.Я з любов’ю все просто приймаю.Якби моя воля,Я б пішла у минуле і переписала код…Але видно така у нас доля —Через біль — до життя без контролю.