Вірш моєму колишньому чоловіку 🤍

Наш союз був солодкий, мов мед. Закохалась від погляду — тихо, без сили,Хоч спочатку ми просто, здавалось, дружили. Ми спілкувались так легко, без меж,Я прагнула ділитись усім, що знайшла —Усім, що відкрила, чого навчилась,Бо поряд з тобою — душа розцвіла. Я кайфувала від днів на природі —На матраці, під небом, у повній свободі. Розмови текли між поцілунків рікою,А на дачі — рідкісні ночі з тобоюБули насолодою, сповнені любові. Ти сипав квітами зранку на морі —Ми малювали майбутнє у зорях,Ти був щедрий, милий, дбайливий —Поруч з тобою я була щаслива. А потім… усе поступово змінилось,Безпека зникла, лиш тривога лишилась. Я більше не мала простору жити —Поруч з тобою — ні слова, ні диху. Страх і провина — мов хмари тяжкі,Я губила себе у буденній тузі. Підбирала слова, знову й знов,І намагалася донести свою любов. І прийшов той момент, коли я замовчала,Бо навіть спроба — в серці лякала. Я знаю — це мої були відчуття,А ти — лиш дзеркало мого буття. Це відображення дало мені змогуЗняти кайдани й піти у дорогу. Де я знайшла себе — без страху й вини,І свою місію: піднімати інших із тьми. Шкода, що ціною був наш союз,Та той досвід ввів мене в глибший курс. Я не знаю, куди він мене поведе,Та з вдячністю — бо крізь тебе я вийшла до себе. І хай твої слова іноді ранять,Я все ж тебе — в душі обіймаю. Хто зна, може й ти захочеш пітиДорогою, що я вже обираю. Я з любов’ю все просто приймаю. Якби моя воля,Я б пішла у минуле і переписала код… Але видно така у нас доля —Через біль — до життя без контролю.