Коли дочитала цю книжку, пішла голосно ридати в обіймах Т. Я наче проживала якусь втрату, але не знала яку. #прочитала 🍃 «Те, що видно звідси» — це захопливий і глибокий роман, де переплелися любов, втрата, сум, радість, абсурд, екзистенційні роздуми та буддистські філософські ідеї. Щось легке і глибоке водночас. Книга переносить нас у маленьке німецьке село, де життя мешканців тісно переплітається. Історію про жителів розповідає нам маленька дівчинка (згодом доросла), онука Сельми, чиї сни про окапі і спричинили метушню. Герої тут живі, об’ємні, кожен з власними історіями і страхами. Їх обʼєднує віра у віщість снів про окапі та трагедія, яка стається опісля. Для мене — це історія про завмирання, законсервовування та заповільнення. Те, що робить трагедія з людьми. Також, цей роман про зіткнення зі смертю, і як по різному з цим справляються. Але водночас це історія про зіткнення із життям, і як йому дають раду люди. Це до глибини щемке читання, що залишило мене у сльозах зворушену. І можливо, я б не пізнала цю книгу настільки глибоко, якби ми не обговорювали її на «Клубі книжкових історій». Це не описати, в мене були сироти на шкірі всі 2 години обговорення, я знову і знову хотіла плакати від того, як глибоко торкнулася ця історія мого серця. Хто теж прочитав, діліться враженнями 😍