Відчуття тривоги, що вибиває землю з-під ніг — ось як читати цей роман. #прочитала «Я, яка ніколи не знала чоловіків»⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Роман часто описують як класичну постапокаліптичну антиутопію, але за своєю суттю це радше філософський експеримент. Я довго думала як підступитися до відгуку. Бо читання цієї книги — це досвід балансування між абсолютною безнадією і крихітною надією. Але безсоння о 2 ночі допомогло нарешті структурувати мої думки! Перше, що вам треба знати: авторка не переймалася «побудовою світу». Це не наукова фантастика, яка пояснює «як» і «чому». А ще тут відкритий фінал. Коли сідала читати, думала, що це феміністична антиутопія. Частково — так. Наприклад, тут немає жодного героя-чоловіка, який би заговорив чи мав бодай ім'я. Чоловіки позбавлені субʼєктності. Але це лише одна з багатьох сторін цього роману.Кармен Марія Мачадо, авторка збірки оповідань «Її тіло та інші сторони», каже, що це роман про спільноту, самотність і усамітнення, про інтелектуальне пробудження в неможливих ситуаціях. Це історія про те, що відбувається, коли люди з печери Платона вириваються на волю (класична філософська алегорія, де в’язні все життя бачать лише тіні на стіні печери, сприймаючи їх за єдину істинну реальність, аж поки один із них не виходить на світло і не пізнає справжню природу речей). Тому, як на мене, справжня сила цього твору не в розгадці таємниці, що сталося з героїнями, а у спробах зрозуміти всі шари сенсів, які заклала авторка.Чи можна побудувати себе без минулого? Для Гарпман, як для психоаналітикині, було важливо зрозуміти, як формується ідентичність «з чистого аркуша». Якщо прибрати всі гендерні та культурні нашарування, чого прагнутиме людина? А ще тут дуже багато думок про те, чому ми тут, навіщо живемо, чи можливо знайти відповіді на всі питання? Що означає бути живим? Як виглядає свобода, коли навколо нічого немає? «Я перетнула світ у всіх напрямках, але так і не відкрила його меж».На думку авторки, деякі речі в житті просто залишаються непізнаними. Усвідомлення того, що остаточних відповідей не буде — це і є істинна свобода. Тут вже відсилки і до Камю, і «щасливого Сізіфа». Як бачите, філософії багато! Але попри все це історія читається легко і швидко! Роман змусив мене подивитися вглиб себе і переосмислити цінність життя. Не раджу читати, якщо ви можете легко впасти в екзистенційну порожнечу. Але раджу читати, якщо любите багатошаровість ідей та хочете спробувати реально щось абсолютно нове в літературі.