Про що ми говоримо, коли говоримо про лібералізм? #історіякнижок Назабаром українською вийде книга «Втрачена історія лібералізму» і нам всім її треба прочитати! Ось чому: 1 — Це важлива історична і політична праця. І її написала жінка.2 — До того як стати політичною доктриною у XIX столітті, слово «ліберальний» стосувалося насамперед людської чесноти. Бути ліберальним означало виявляти «ліберальність» (лат. liberalitas) — бути щедрим, вихованим і відданим спільному благу.3 — Для багатьох класичних лібералів держава була потужним союзником у боротьбі за краще майбутнє. Вони вірили, що саме уряд має будувати школи, підтримувати тих, хто опинився в скруті, та створювати умови, щоб кожна людина могла розвиватися. 4 — Під час Холодної війни історію лібералізму частково переписали, зосередившись майже виключно на англо-американській традиції та індивідуалізмі. Щоб було зручніше боротися з тоталітарними диктатурами, з ідеології вичистили все, що бодай віддалено нагадувало про «колективні обов’язки» чи «спільне благо», адже ці слова надто часто експлуатували у срср. Так лібералізм почав асоціюватися виключно з особистими свободами.5 — Лібералізм це історія не лише про англійців та американців. Справжні інтелектуальні баталії за значення слова «ліберал» точилися у Франції та Німеччині ХІХ століття. Поки британці більше зосереджувалися на економіці, французькі та німецькі мислителі ламали голови над тим, як побудувати вільне суспільство після хаосу революцій та воєн Наполеона. Саме їхні палкі дискусії про громадянську мужність, релігію та державний устрій стали тим самим фундаментом, на якому стоїть сучасне західне розуміння свободи.Книжка ось ось вийде, тому дуже чекаю!