🌀 Класичний фокус влади: голосно відзвітувати про «виконання всіх умов» — і тихо промовчати про те, що справді небезпечно для самої системи.

Уряд демонструє західним партнерам виконані «домашні завдання», але найболючіші речі знову зависають: незалежність антикорупційних органів, реформа ДБР, механізми, які реально забирають у Банкової можливість ручного контролю.

І я переконаний: справа не в тому, що ці реформи надто складні. Справа в тому, що вони надто небезпечні для вертикалі влади.

Податки? Будь ласка. Звітність? Без проблем. Технічні зміни? Виконаємо.

А от коли реформа означає, що слідчий, прокурор чи антикорупційний орган більше не озирається нагору — тут раптом починаються затримки, винятки, «доопрацювання» і нескінченні пояснення.

Схоже, ставка проста: виконати все, що не болить, красиво відзвітувати перед МВФ та ЄС, отримати гроші — а найнебезпечніші для системи зміни відкласти на потім.

На мою думку, саме тут і проходить справжня червона лінія нинішньої влади.

Євроінтеграція для неї прекрасна доти, доки вона не вимагає віддати контроль.

Бо справжня реформа починається не зі звіту.

Вона починається в момент, коли влада більше не може подзвонити й вирішити питання.