🌀 Начитався я за останні дні тонни поважної геополітичної аналітики: про хитромудрі маневри Трампа, емоційні випади Зеленського, судоми Путіна, занепокоєння Євросоюзу та складні виборчі розклади в США. Всі шукають винних, будують графіки та вираховують чужі гріхи.

І знаєте, на тлі всього цього «великого шаху» мені раптом непереборно захотілося відкрити Новий Заповіт і процитувати знамениту Нагірну проповідь. Бо жоден сучасний політолог не опише суть того, що відбувається навколо нас, влучніше, ніж Євангеліє від Матвія (7:3–5):
«Чому ж бачиш скалку, що в оці твого брата, а колоди, яка у твоєму оці, не відчуваєш? ... Лицеміре, спочатку вийми колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого».

Адже якщо відкинути все геополітичне словесне лушпиння, висновок вимальовується простий і надзвичайно суворий:
Не можна вимагати від світу абсолютної безкомпромісності й святості, якщо ти сам допускаєш корупційні схеми, кулуарні договори з олігархами та подвійну мораль.

Зовнішній світ завжди був і буде прагматичним, цинічним та орієнтованим виключно на власні інтереси. І єдине, що може насправді гарантувати збереження України — це не сліпа надія на «доброго дядька у Вашингтоні» чи нескінченні публічні образи в соцмережах, а власна внутрішня чистота, ефективність оборонного сектора, реальна боротьба з корупцією та жорстка, але професійна дипломатія.

Але де це взяти прямо зараз?