Джерело
БРИГИНЕЦЬ🇺🇦 | Зустріч ради зустрічі: як Зеленський продає Трампу ілюзію «дипломатичн...
3 090 Охват/переглядів
2026-09-21 17:13
Повідомлення №40160
🌀 Зустріч ради зустрічі: як Зеленський продає Трампу ілюзію «дипломатичного екшну»
У глобальному шоу-бізнесі, яким так захоплюється Дональд Трамп, реальний результат і красиво знятий тизер коштують майже однаково. Особливо коли з реальним результатом — тобто миром чи бодай сталим перемир’ям — не складається від слова «зовсім».
Трампу катастрофічно потрібен яскравий шойперформанс, який можна загорнути у фірмову обгортку «дивіться, я змусив їх сісти за один стіл, чого ніхто не міг зробити». І тут на сцену виходить Володимир Зеленський з ідеєю, яку він невтомно просуває ще з 2019 року: «Давайте просто зустрінемося!»
У чому ж полягає вся витончена іронія цього дипломатичного симбіозу:
* Зустріч як замінник результату: Оскільки реальні переговори зайшли в глухий кут через абсолютно несумісні вимоги, сам факт саміту пропонують вважати «історичним проривом». Не важливо, що підпишуть (найімовірніше — нічого), головне — що камери зафіксують двох або трьох лідерів в одній кімнаті.
* Трампівський рейтинговий кешбек: Для Трампа навіть безрезультатна зустріч — це готовий медійний продукт. Він зможе монетизувати її у відсотки схвалення серед виборців, мовляв: «Вони не розмовляли роками, а я їх звів. Далі справи підуть!» Це класична торгова марка Трампа — продавати підписаний намірами «папірець» або сам факт переговорів як грандіозне укладання угоди (The Art of the Deal).
* Фірмовий почерк Банкової: Зеленський традиційно вірить у магію особистого контакту. Якщо з 2019 року гаслом було «подивитися в очі Путіну», то тепер це перетворилося на «дати Трампу картинку, аби він не втрачав інтерес».
ОТЖЕ:
Виходить ідеальний політичний бартер: Зеленський пропонує Трампу дороговартісну картинку для рейтингу, а натомість купує час і прихильність Білого дому. І байдуже, що після підписання підсумкового протоколу про «глибоке занепокоєння та продовження контактів» сторони розійдуться ні з чим — головне, що шоу відбулося, а спалахи камер висвітлили чергову «перемогу» американської дипломатії.
Зрештою, процес може бути результатом.
Це не арифметика, це геополітика...
У глобальному шоу-бізнесі, яким так захоплюється Дональд Трамп, реальний результат і красиво знятий тизер коштують майже однаково. Особливо коли з реальним результатом — тобто миром чи бодай сталим перемир’ям — не складається від слова «зовсім».
Трампу катастрофічно потрібен яскравий шойперформанс, який можна загорнути у фірмову обгортку «дивіться, я змусив їх сісти за один стіл, чого ніхто не міг зробити». І тут на сцену виходить Володимир Зеленський з ідеєю, яку він невтомно просуває ще з 2019 року: «Давайте просто зустрінемося!»
У чому ж полягає вся витончена іронія цього дипломатичного симбіозу:
* Зустріч як замінник результату: Оскільки реальні переговори зайшли в глухий кут через абсолютно несумісні вимоги, сам факт саміту пропонують вважати «історичним проривом». Не важливо, що підпишуть (найімовірніше — нічого), головне — що камери зафіксують двох або трьох лідерів в одній кімнаті.
* Трампівський рейтинговий кешбек: Для Трампа навіть безрезультатна зустріч — це готовий медійний продукт. Він зможе монетизувати її у відсотки схвалення серед виборців, мовляв: «Вони не розмовляли роками, а я їх звів. Далі справи підуть!» Це класична торгова марка Трампа — продавати підписаний намірами «папірець» або сам факт переговорів як грандіозне укладання угоди (The Art of the Deal).
* Фірмовий почерк Банкової: Зеленський традиційно вірить у магію особистого контакту. Якщо з 2019 року гаслом було «подивитися в очі Путіну», то тепер це перетворилося на «дати Трампу картинку, аби він не втрачав інтерес».
ОТЖЕ:
Виходить ідеальний політичний бартер: Зеленський пропонує Трампу дороговартісну картинку для рейтингу, а натомість купує час і прихильність Білого дому. І байдуже, що після підписання підсумкового протоколу про «глибоке занепокоєння та продовження контактів» сторони розійдуться ні з чим — головне, що шоу відбулося, а спалахи камер висвітлили чергову «перемогу» американської дипломатії.
Зрештою, процес може бути результатом.
Це не арифметика, це геополітика...