🌀 СМОРІД КОМПРОМІСІВ. Або КОЛИ ЧЕКАТИ РЕВАНШУ... (Частина 2)Початок тут 👈

Коли нинішні компроміси будуть переказані молодим уже не як вимушена пауза, а як “вкрадена перемога”. І тоді на Близькому Сході постане не старий Іран аятол, а нова, молодша, зліша ідеологічна машина, яка скаже: наші старі вожді були слабкими, вони не дотиснули, вони зрадили революцію заради перепочинку. Ми повернемося й завершимо. Ось чому розмови про компроміс сьогодні треба вести дуже обережно. Проблема не в самому компромісі. Проблема в тому, що компроміс без переламу інституцій і без краху імперської логіки майже завжди працює як інкубатор майбутнього реваншу. Саме тому сьогодні так важливо не просто зупинити війну, а зрозуміти, чим саме вона закінчується. Якщо вона закінчується руйнацією імперського механізму — це один сценарій. Якщо вона закінчується втомленою паузою, під час якої агресор лишається цілим, озлобленим і переконаним, що його знову “обдурили”, — це зовсім інший сценарій. І другий сценарій набагато страшніший, ніж здається сьогоднішнім дипломатам. Бо вони думають, що купують мир. А насправді можуть купувати відстрочку до наступного вибуху. Історія Росії це вже довела. Від 1991-го до 2008-го минуло сімнадцять років. Сімнадцять років від падіння імперії до її першого відкритого реваншистського удару. Саме тому апокаліптичні прогнози про майбутню велику війну не є просто жанром політичної фантастики. Вони можуть бути грубими в деталях, пафосними у формі, надто сміливими в датах. Але нерв у них правильний: якщо імперію не доламати, вона не заспокоїться. Вона перетворить свою поразку на легенду. А легенда завжди небезпечніша за реальність. Бо реальність вчить обережності. А легенда вчить мститися. І якщо сьогоднішні війни закінчаться не розвалом агресивних імперських моделей, а лише компромісом без очищення, без деконструкції міфу, без примусового одужання, тоді світ не отримає миру. Він просто отримає п’ятнадцять років відносної відпустки перед новим заходом у ще гірше пекло. Найгірше в недоробленій війні те, що її продовжують уже не ті, хто воював, а ті, кого виховали на образі “вкраденої перемоги”. Саме з цього і починаються справжні великі вибухи. Малоймовірно, що я проживу ще 15+ років, тож реваншу в дії не побачу. Але, однак, не кажіть, що я вас не попереджав...